Дмитро Терко - Маятник часу, Дмитро Терко

Та ось імпульси  наночіпів синхронізують біоритми, імітують природне гравітаційне середовище. В результаті його мозок адаптується до нових законів фізики, чим створюються оптимальні умови для глибокого сну. Сну у сні.

       Збоку, картина гравітаційного маневру "Орфея" у Сонця, якби її дійсно можливо було побачити, залишила б несподіване враження. Адже там, біля перигелію, щось майже повністю прозоре підхопило корабель, контури якого у ту ж мить також розтанули в просторі. Його потягнуло вздовж омріяної траєкторії Нібіру до жаданого сузір’я. Так спрацював космічний ліфт, врятувавши життя астронавту в умовах ризику тридцятикратного перевантаження.

       Наступного дня, 1 жовтня 2042 року Алек вийшов на зв’язок з обсерваторіями. Звісно, що там були в курсі подій. Проте а ні Алгонкінська радіообсерваторія, на яку він покладав найбільшу надію, а ні Національна "Сан-Педро-Мартір", ні Арізонська "Кітт-Пік", ні Каліфорнійська "Маунт-Вілсон" не мали даних про рух "Орфея" після вісімнадцяти годин за центральним літнім часом в Х’юстоні[4]. Телеметрія з корабля надходила в ЦУП до 18:25, після чого зв’язок очікувано перервався через наближення корабля до Сонця. Тепер залишався хід Рози.

[1] При довжині, наприклад, 10 метрів, з відстані 1.2 млн. км кутовий розмір корабля буде не більше 1.7 секунди дуги.

[2] Широта Арізони 34÷35º північної широти, а для центру Невади — 38º пн.ш.

[3]  "Executing: flight2042_mars_perseus_trajectory.cfg"

[4] Різниця між центральним літнім часом в ЦУП ім. Ліндона Джонсона Х’юстона і місцевим тихоокеанським літнім часом Невади становить +2 години на користь Х’юстона.