Дмитро Терко - Маятник часу, Дмитро Терко

― Питання не знято, воно переводиться в дещо іншу площину: адже ми тільки но з’ясували необхідні, а не достатні умови підозрювати в скоєному третю силу, уточнив головуючий, продовжуючи:

― Завтра нам доведеться спілкуватися з медійниками. Чи можемо ми згодувати їм версію про Хмару? Не можемо, так як доведеться багато що пояснювати та ще й виправдовуватися. Я бачу один тимчасовий вихід: ми стали свідками катастрофи "Орфея" через ймовірно отримане ним незначне пошкодження паливних баків під час польоту. Їх мікроперфорація зіграла критичну роль під час аеродинамічного гальмування і розігріву апарату, що привело до вибуху залишків палива. Це перше. Друге: ми негайно приступаємо до планування рятувальної операції в напрямку траєкторії польоту, розрахованої для прісно пам’ятного "Персея". На цьому поки що все, панове. Дотримуємося суворої конфіденціальності.

Тут Роза вирішила скористатись можливістю відновити статус-кво у відносинах з Куполом. Вона швиденько підійшла до Зам. Генерального, до якого направлявся і Грум. Люб’язно прощаючись, директорка промовила так, щоб почув Купол:

― Яку прозорливу пропозицію щодо підготовки запасного космольоту зробив своєчасно наш директор з безпеки. Тепер перед нами лише організаційні питання. Чи не так?

Тут якраз підійшов і сам "герой". Попрощався за руку з високим начальством і повернувшись до Рози запропонував:

― Ти не находиш, що отриману надію треба відзначити. То як?

― Згода, відповіла Роза, а про себе подумала: "3:0 на мою користь! Сухий рахунок. Ну, зараз змочимо."

Повернувшись до котеджу Алека, вона не зустріла коханця. Знайшла його аж у дальньому крилі релаксаційного залу з джакузі.

Алек був захоплений мозковим штурмом, до якого вдавався у надзвичайних ситуаціях. Поруч стояла відкрита пляшка Courvoisier і бокал із "слізьми" бренді. Він раз за разом прокручував в думках заключні фрази Заступника Генерального. І вони викликали занепокоєння: на диво швидко він дійшов до рішення — а чи не прийняв він його ще до того. Це означало б ймовірне бажання керівництва поховати кінці назавжди. Ризикувати, покладаючись на те, що все зчиниться самопливом, він категорично не бажав. Тому зараз, укрившись по шию піною і розслабившись, він медитував, даючи тілу можливість відсторонитись і не заважати мозку зосередитись на пошуку рішення. І воно прийшло якраз у той момент, коли Роза відкрила двері.

       Побачивши зустрічну чоловічу посмішку, жінка хутко роздяглася і поринула у піну поруч, готова до кохання і народження заново.

― Ну то як? ― згодом спитала вона.

― Перше ― суперово, друге ― є надія, відповів Алек і продовжив:

― З ранку зв’яжусь з нашими астрономічними друзями: спочатку із сером Лейком з радіообсерваторії в Онтаріо, потім — з Лукасом Міньйосом в Нижній Каліфорнії. Попрошу їх почати прослідковувати координати "Орфея". А вони вже підключать до справи усіх інших. Як надійдуть перші дані, треба буде покласти їх на стіл керівництву. Візьмешся?

―  Ще б пак, звісно, ми ж команда, відповіла Роза.

― Та я маю тобі ще дещо сказати, вагаючись мовила вона, ― Віктор ... З ним щось коїться небезпечне. Я мимохідь звернула увагу на вираз його обличчя: це жах! Здається сам собі докоряє за ту ... (тут вона задумалася як пом’якшити) ... ситуацію. І жінки тепер тієї немає, вашої лаборантки. Може оце все в ньому до купи ...

― Галина з Винників, ні, вона, ні ― нормально розминулися бо повернулася до гурту. Бачив краєчком ока як вони спілкувались в чаті. Душевно так. "О так ..." ― майнуло в Рози: "Краєчком ока значить. То він і зі мною так? Хоча, хто йому охоронець ― він сам собі купол. То і нехай, байдуже, мені ховати від нього нічого", і з цими словами вона трошки підняла температуру й щільно притулилась до нього.

       Олексій спав. Що таке: "сон астронавта"? Деякі повідомляють про відчуття польоту або невагомості у своїх снах, відчувають ніби "левітують" у просторі, що може бути пов’язано з адаптацією мозку до нових умов. Є також дані про те, що зміни в кровообігу та тиску можуть впливати на структуру сну, роблячи його більш фрагментованим.

Так і під час сну Олексія йому бачиться, як при виконанні критичного маневру мозок спроєктував сценарій, де корабель розривається між двома фазами реальності. Інтерпретуючи нові сенсорні сигнали, створюючи незвичайні образи, спрямовуючи мозок на дослідження внутрішніх архетипів. Фаза його глибокого сну зсувається як най далі — він одразу поринає у швидку — бачить своє "майбутнє": вдивляється в дивне зображення у дзеркалі; він — карта "Джокер", яка повільно обертається навколо вертикальної осі, демонструючи однакові контури різнокольорових зображень з обох боків. Потім карта поступово витягується вниз та вгору і це супроводжується деформацією самого дзеркала, яке вигинається вперед. Настає момент коли все здригається, дзеркало зникає, замість нього на стіні з’являється портрет Шахразади в бірюзових шароварах  і коротенькій напівпрозорій блузці до пупка такого ж кольору,  але із знайомим обличчям красуні Леди, яка йому примарилась в гостях у Алека. Видовжена у довгу смужку карта за мить згортається в смужку Мебіуса та зависає в просторі. Вона нагадує вісімку майже таку, яку було відтворено під час презентації "сальзи" червоних карликів з Нібіру у володіннях UV Ceti. Через верхнє вічко "вісімки" на Олексія дивиться Леда, а з нижнього ... Алек. Герой відчуває що його наче щось підхоплює і він бачить себе наче зі сторони, гойдаючогося в гамаку на пильному горищі дідового будинку.