Олена Воля - І буде життя, Олена Воля

Зоряна чекала сестру вже більше п'ятнадцяти хвилин. Вона вже встигла набрати Артура, маму, Оксану. Навіть з Ілоною трішки пощебетала. Їй уже кортіло порадіти за Мілану, а та все не виходила з кабінету гінеколога. Йти назад було вже якось незручно, щоб не відволікати лікарку. Раптом вони вже розпочали робити діагностику? Коли вийшла з кабінету медсестра, одразу ж підійшла до неї.

− Скажіть, будь ласка, а Наталя Іванівна вже завершила огляд моєї сестри Мілани?

− Так. Майже, − медсестра зупилися. − А ви удвох із Міланою чи є ще хтось з близьких?

− Взагалі-то мій чоловік чекає нас в автомобілі. А що? − Зоряна запідозрила якусь проблему.

− Мілана повинна залишитися на кілька днів у нас. Наталя Іванівна усе пояснить. Ви так не хвилюйтеся, − медсестра посміхнулася. − У нас першокласні спеціалісти. З Вашою сестрою усе буде гаразд.

− А що з її дитям.

− І з малюком теж усе буде добре, − запевнила медсестра і пішла у своїх справах.

− То я можу зайти в кабінет? − навздогін запитала Зоряна.

Але, вже навіть не чекаючи відповіді, поспішно відкрила двері до кабінету лікаря.

− Що з малюком, Ланочко? − Зоряна відразу запитала про те, що хвилювало найбільше.

− Виникли деякі складнощі, але ми готові до всього, − лікарка не вдавалася у подробиці. Все-таки перед нею вагітна із досить гарненьким терміном, а жінки частенько уміють переносити чиїсь симптоми на себе. 

− Мене кладуть в стаціонар, щоб поспостерігати, − Мілана теж не хотіла накручувати сестру. − Андрієві зараз повідомлю. А ти їдь з Артуром за покупками і додому. Зі мною та малюком буде все гаразд.

− То хто у тебе? Хлопчик? − Зоряна пригадала, що було темою дня.

− Не побачили. Справді, − сестра якось натягнуто посміхнулася. − Дитя так собі розмістилося, що не видно, ще й пуповиною прикрилося.

Зоряні зовсім не хотілося залишати Мілану в лікарні. Однак тут і справді всі умови для вагітної. Може, все-таки дочекатися Андрія? Проте Мілана наполягала, щоб сестра їхала і чекала від неї дзвінка, якщо раптом щось буде потрібно.

− Тільки батькам поки що нічого про мене не говори, − кинула навздогін Мілана. − Я все сама поясню.

− Та добре уже, партизанка, − посміхнулася Зоряна. − А Улянка як сприйме твою відсутність?

− Сподіваюся, бабусиної уваги їй вистачить. Марія Миколаївна про неї дбає як про казкову царівну. Вони обидві будуть раді довше провести разом час.

− Ні, я таки заїду до племінників і порадую гостинчиками.

− Тільки там не дуже їм потурай, − давала настанови Мілана, хоча прекрасно знала, що однаково зроблять по-своєму.

До кабінету зайшла медсестра, щоб провести Мілану до її палати. Медичний центр був облаштований навіть для перебування вагітних у допологовий термін. В першу чергу, тут знаходилися жіночки із загрозою передчасних пологів. Більше того, лікарі, з якими заключали договір про пологи, могли за медичними показниками розмістити пацієнток в індивідуальні палати для додаткового обстеження чи спостереження.

Палата нагадувала Мілані швидше номер готелю, ніж лікарняну кімнату. Тут був навіть окремий туалет і душова кабінка з усім необхідним наповненням. Халат, тапочки, рушники − усе передбачено для комфорту пацієнток. Можливо, було б краще в кількамісній палаті. Щоб з кимось поспілкуватися. Даний нюанс компенсував плазмовий телевізор, прикріплений напроти ліжка. Андрієві уже зателефонувала. Свекруху теж попередила про кількаденний відпочинок. Марія Миколаївна хотіла щось випитати, але поблизу були діти. Володя побажав мамі та малюкові приємного відпочинку. А от Улянка гукала маму додому. Коли ж почула, що приїде до них тітонька Зоряна, заспокоїлася. Точніше переключилася на те, щоб йти зустрічати Ляну.

В Мілани був тридцять четвертий тиждень, навіть кілька днів на тридцять п'ятий. Якщо доведеться пришвидшити пологи, з малюком має бути все гаразд. Принаймні Наталя Іванівна запевнила, що на такому терміні діточки вважаються доношеними і можуть самостійно дихати. Але ж як малятко умудрилося тричі замотатися пуповиною? Хоча воно справді досить активно поводилося, відколи вперше дало про себе знати. Поштовх відбувся вночі.

Мілана навіть прокинулася, не розуміючи, що це у неї там булькнуло. Вагітність третя, але все як перший раз.

Дочекатися аналізів, а тоді вже можна спокійно видихнути. Лікарка застерегла, щоб залишатися в своїй кімнаті. Обід принесуть, медсестра час від часу буде навідуватися. В разі чого є кнопка виклику. Тож вмикати спокійну музику і вмощуватися на зручному ліжечку. Андрійко має приїхати за кілька годин. Тоді точно зникнуть усі хвилювання.