Олена Воля - І буде життя, Олена Воля
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Сестри спостерігалися у однієї й тієї ж лікарки. Наталя Іванівна вела другу вагітність Мілани і приймала у неї пологи. Сама лікарня була приватним Медичним центром європейського стандарту. Тож рівень довіри був високий.
До запису залишалося ще півгодини і дівчата вирішили зробити невеличку екскурсію навколо центру.
Тут були охайні квітники, зони відпочинку для майбутніх матусь та їх відвідувачів. Декоративні дерева створювали затишок та затінок. Був навіть невеличкий фонтанчик із золотими рибками. Зрозуміло, що діяв він лише сезонно. А поки було літо, дорослі та діти могли помилуватися екзотикою.
− Хвилюєшся? − запитала Мілана у сестрички.
− Та ні, − спокійно відповіла Зоряна. − Чого раптом? Почуваюся добре. Малюк, здається, теж у нормі. А те, чи дізнаємось стать сьогодні, то уже другорядне. Хай навіть буде сюрпризом до пологів. Хоча Артуру кортить знати вже.
− І кого хоче татусь?
− Донечку, − засміялася Зоряна. − Уявляєш, сказав, що хоче насолоджуватися красою, а не ділити мене із ще одним чоловіком.
− Ревнує, − зауважила Мілана.
− Жартує, − поправила Зоряна. − Просто у нього співробітники переважно чоловіки, тому й каже, що хоче принцесу додому. Та я знаю, що і синові зрадіє не менше.
− Давай, Зіронько, будемо йти до кабінету, а то ще консультацію пропустимо.
− Може, разом зайдемо? Ми ж рідня як не як.
− Запитаємо. Можливо, дозволять. То таки хвилюєшся?
− Ні, Ланочко, хочу швидше дізнатися, що покаже УЗД.
Молоді матусі поспішили до входу. Хоча навряд їхню ходьбу можна назвати швидкою. Животики вже досить випирали, що змушувало жінок ступати більш обережніше.
− Доброго дня, Наталя Іванівна, − першою у кабінет заглянула Мілана. − Ми прийшли. А можна нам із сестрою разом бути в кабінеті?
− Потрібна підтримка? − посміхнулася лікарка. − Можна, але все одно Вам ще потрібно зробити деякі аналізи. Тож будемо оглядати по-черзі. Зараз медсестричка проведе Вас у процедурну. А я тим часом огляну Зоряну. Обіцяю, УЗД робитиму в присутності обох.
Мілані не дуже подобалося здавати кров. Не те щоб боялася, тільки неприємні відчуття, коли штрикають палець. Та й з вени теж не значне полегшення. Але коли лікар каже, що потрібно, нікуди не дінешся.
Поки все зробили, Зоряна уже вмостилася для ультразвукового дослідження.
− Так, дівчатка, зараз подивимося на ваших малюків, − лікарка ретельно перевіряла усе на моніторі і щось диктувала для протоколу медсестрі. − Бачу хорошого хлопчика. Ось навіть ручкою помахав.
− Справді? − Зоряна ледь не зірвалася з місця, щоб подивитися. − Хлопчик?
− Вірогідність дев'яносто відсотків, − запевнила Наталя Іванівна.
− А чому не сто? − здивувалася матуся.− Тому що це всього лиш діагностика, − спокійно відповіла лікарка. − Та хлопчик у Вас, хлопчик. Можете порадувати татуся.
− Угу.
− Ти що, сестричко, не рада? − Мілана підійшла ближче. − Ось у мене теж спершу народився Вовчик, а потім прийшла черга Улечці.
− Та рада, справді рада, − запевнила Зоряна. − Тільки все ж сподівалася потішити Артура принцесою.
− Народиш чоловікові козака, а тоді й за принцесою прийдеш, − підморгнула Мілана.
− Майже всі чоловіки говорять про донечку, коли дружина народжує вперше, − мовила лікарка. − А коли беруть на руки сина, то очі так і сяють від радості.
− Тепер твоя черга, Ланочко, − Зоряна уступила місце сестрі і вмостилася на диванчику.
− Спершу зробимо заміри і послухаємо серцебиття, − виправила Наталя Іванівна. − Робимо усе поступово.
− Та йди вже, дзвони своєму коханому, − Мілана бачила нетерплячість сестри. − Розкрий йому таємницю.
− Але без мене ні-ні, − Зоряна навіть помахала пальцем. − Я маю дізнатися першою. Обіцяєш?
− Та я вийду тими ж дверима, що і ти, − почала втішати Мілана. − Телефонуватиму на коридорі. Ти точно дізнаєшся першою.
Медсестра допомогла Мілані розміститися на оглядовій кушетці. Потрібно було зробити заміри об'ємів, визначити висоту дна матки і послухати серцебиття дитини.
Наталя Іванівна робила все професійно швидко та акуратно. Довше затрималася, припавши вухом до трубки.
− Все гаразд? − Мілана чомусь почала хвилюватися.
− Зараз подивимося на УЗД.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «І буде життя, Олена Воля», після закриття браузера.