Вікторія Хорошилова - Новий світ. Провидиця. Книга 2, Вікторія Хорошилова

— Чому і коли він почав це робити?

— Незабаром, як Лія тут з'явилася і розправилася з першими пташками. На нього натиснули і заплатили, банальна жадібність.

— Коли він встиг домовитися?

Брат замовк, спробувала повернутися і подивитися на нього.

— Я бачу, просто не розумію... Йому просто зателефонували і запропонували, а він погодився... Чому він погодився? Невже тільки через гроші?!

Тут уже я прикрила очі і почала вивчати людину і що нею рухає.

— Він хоче накопичити грошей і піти з фортеці, піти в сусідню державу. Щоправда, він маг... Хм, вони починають типу змінювати ставлення до магів. Їм без них погано і не вистачає енергії для життя. Пішов магічний дисбаланс. Почали політику, що маги не такі вже й погані, просто мають бути під жорстким контролем держави і бути поміченими. Який у цьому підступ? — запитала це ледь чутно. — Хм, будуть через мітки викачувати частину магії. А так хіба можна? Хм, заклинання з їхньої батьківщини.

— Цікаво, — почула посмішку в голосі правителя, — ти вже на частину моїх запитань відповіла. А я їх навіть не озвучував. Вони намагалися почати з нами переговори і щоб ми почали співпрацювати. Ось я думаю, який тут підступ? А все банально, їм потрібні магічні донори, для легальної дойки енергії.

— Магічне доїння, як точно описано, — сказала, дивлячись на чоловіка. — І, до речі, дідусю, нори не всі закрили. Дехто залишив собі потайний хід для втечі. Тільки якщо його залишити, у фортецю нечисть пробереться. І скоріше за все найближчої ночі. Януше, ти бачив?

— Ем, ні.

Насупилася. Довелося проявляти карту фортеці й показати, який вигляд ходи мали до нашого втручання. І що замурували зараз.

— Ось, косорукі! — вигукнув дідусь. — Тільки вхід запечатали! Я кому сказав, усе закласти!

— Так от, та людина і віддавала команди, їй це вигідно. Щоправда, він не подумав, що нечисть може потрапити через ці ходи. Там же в повний зріст можна пройти. Хоча щури були й не такі величезні.

Дідусь особисто стежив, як закладали щурячі ходи. А потім попросив перевірити, чи залишилися ще лазівки для нечисті. Кивнула, нутрощі скрутило диким страхом. Януш швидко спіймав у свої обійми і допоміг заспокоїтися.

— Звідки?! — тільки й зміг вигукнути дідусь, бачачи дірку в стіні фортеці.

Солдати, що були поруч, теж дивилися з подивом. Ніхто не бачив ще вчора цієї діри.

— Не знаю, але коли латали захист, я його теж не бачила.

— Можете з братом подивитися?

— Я вже ні, голова болить.

Януш, прикривши очі, насупився. Дідусь, дивлячись на онука, перевів погляд на мене. Брат хмурився, дивлячись на те, що сталося.

— Що з ним? Чому він так морщиться.

— Не все дається легко подивитися.

— Це був перший варіант відходу, тієї людини, — сказав Януш, — просто робив цей прохід не він, а хтось інший. Він був у масці і ювелірно просто підірвав так, що ніхто не почув. А потім його вбили, труп зараз покажу. Ліє, йди до магістрів. Нема чого тобі той жах бачити.

Трохи невпевнено відійшла від рідних. Магістри були на вулиці зі студентами. Ялін поманив мене пальцем і показав на гойдалку. Я трохи натягнуто посміхнулася і попленталася в їхній бік.

— Що вже сталося? — запитав Лішкорт, випереджаючи колегу. — Ти надто бліда.

— Голова болить.

Маг поклав пальці мені на голову і ледь торкаючись провів по голові. Біль миттю минув і стало набагато легше.

— Ти перенапружилася, у тебе так буває, коли ти занадто стараєшся.

— Ви щось недоговорюєте. Що ви помітили?

— Про когось дивилася? — кивнула — Він явно незвичайний маг. Ти ментальний удар пропустила. За таке я йому яй... кхм відірву руки. Дитину ображати.

— Ну, він продався сусідам, і якби дідусь правильних запитань не поставив, сьогодні вночі відбивалися б від нечисті.

Махнула рукою в бік, звідки прийшла.

— Там ще й труп, мене не пустили. І він частину стіни зруйнував.

Почулися крики, лайка, а потім побачили спалахи заклинань. Лішкорт миттю засунув мене собі за спину. Ялін рявкнув на студентів.

— Щити підняти!

А маг, який виявився зрадником, був вельми неслабкий. А судячи з атак ще й досвідчений у магічних поєдинках. Він легко відбивав атаки солдатів і дідуся.

— Мала біжи до друзів, — попросив мене тихо Лішкорт.

Алекс швидко підбіг і підхопив на руки, поніс до друзів. А обидва магістри вийшли трохи вперед. І якщо Лішкорт вдарив магією, то Ялін частково обернувся і зарядив кулаком у голову. Маг, який зрадив свою країну, впав на землю непритомний.

— Він живий? — запитав Севір.

— Звісно, падаль так швидко не здихає, — відмахнувся Ялін, — Може струс середньої тяжкості. Подумав, він усе ж живий вам потрібен.

— Знаючи його, можу повірити, що з одного удару вб'є, — почули ми правителя. — Скуйте його і допитаємо. І малятко Лія, ти ще зможеш допомогти нам зі своїм братом?

Довелося підійти до правителя, по ходу ще подивилася на Лішкорта.

— Тебе ж Оур навчив визначати свої межі і скільки ти можеш працювати? — мовчки кивнула — Так от, не виходь за них. І говори коли втомилася, не варто перенапружуватися.

— Тоді, ще можу, тільки з Янушем у парі.

Брат підійшов, узяв мене за руку. А іншою потріпав мене по голові й клацнув по носі. Пройшлася по його ребрах, знала його слабкі сторони, і цей здоровань боявся лоскоту. Зараз він не дозволив собі це показати. І мені показав язика, дуріючи. Повернулися в кабінет дідуся. Правитель подивився на нас задумливо. Ми були тільки втрьох.

— Мені потрібно знати, що наші сусіди планують. Чому раптом маги їм знадобилися? Не вірю, що просто через нестачу магії. Магічні лінії нікуди не поділися. Вони хотіли нас випити, але минуло двадцять років, вони що, всіх магів зжерли або вбили? Щось не сходиться. То вони погані, то мають бути пораховані й позначені та працювати на благо країни. Подивіться більш глобально, що відбувається.