Вікторія Хорошилова - Новий світ. Провидиця. Книга 2, Вікторія Хорошилова

Брат сів на стілець і посадив мене до себе на коліна. Ми вдвох прикрили очі. Ведіння в нас було однакове. Заговорив Януш.

— Тоді, двадцять років тому, вони не очікували, що кордон закриє магічний купол. І не очікували, що портал ми зможемо закрити. Адже це просто виконавці, які на даний момент відрізані від своїх панів. Тому й роблять помилки. Вони живляться магією. І живуть за принципом найсильнішого.

— Харчуються як паразити?

— По-різному, — додала я, — нижчі, що зараз при владі і заселилися в людей, ті саме як паразити. За великим рахунком вони і є паразити. Але вони добре піддаються управлінню темними. А ті, як наші маги, просто магія в них інша — задушлива, темна. Їхні маріонетки не так давно налагодили спілкування з панами. Ті наказали їм провести якийсь ритуал і відкрити невеличкий портал у темний світ і тоді вони прийдуть у цей світ. Ай!

Я обм'якла в руках брата. Януш сам схопився за голову і насилу зміг підняти ментальні щити на себе, а потім і для мене. Правитель вийшов у коридор і виглянув на вулицю, покликав Лішкорта. Потім повернувся в кабінет і спробував привести мене до тями. Брат бліднув на очах.

— Вони відчувають, коли ми дивимося про них... — прохрипів брат.

У нього вже пішла кров із носа, у мене вона пішла до непритомності. Лішкорт просто влетів у кабінет і швидко почав чаклувати над нами.

— Тримайтеся! Молодець, що щити підняв. Ось так, ось так. Легшає?

— Так, дякую. Відчуваю, найближчу щонайменше добу ми будемо відновлюватися.

— Щось ще вдалося побачити? Де будуть портал відкривати і коли?

— Сестра точно бачила. Вона в цьому плані поспішайка і я за нею не завжди встигаю. Але вона і більш уразлива.

Лішкорт узяв мене на руки і поніс до моєї мами в лікарське крило. Януш пішов слідом. Правитель був похмурим. Хотів почути відповіді, але розумів, що зараз йому просто не в змозі відповісти.

— Потрібно вас якось убезпечити.

Алекс, побачивши мене на руках у магістра, підбіг зі своїми друзями.

— Так, Гор, ти ж ментальні щити добре тримаєш? — запитав Лішкорт.

— Так, сер.

— Тоді будеш допомагати цим двом, коли вони працюють із даром.

Януш похитнувся. Хлопці його підтримали й допомогли йти.

— Добре ж тебе приклали. Щити порвані на шматки.

— Як Лія?

— Зараз дізнаємося, — відповів магістр.

Цілитель мене оглянув і провів сканування.

— Її врятувало те, що вона одразу знепритомніла. Це працює, немов із розетки вимкнули, і вона стала недоступна для удару, Януша сильніше порвали. І якщо дитина просто відіспиться і буде гаразд, то хлопцеві тиждень не можна даром користуватися, за умови, що ви не хочете, щоб він вигорів безповоротно.

— Зрозуміло, — сказав задумливо правитель. — Гор, вірно? — хлопець кивнув — Зможеш захистити її від ментальної атаки? І зрозуміти б, на скільки тебе вистачить.

— Краще, звісно, підстрахуватися. Магістр Лішкорт зможе допомогти мені.

— Краще Оура чи Шаєра допомогти підстраховувати або ще когось знайти, хто спеціалізується на ментальних атаках, — відповів магістр Лішкорт. — А ще краще їхніх двох запросити.

Обидва магістри прибули наступного дня. Я відіспалася і була в повному порядку, а от братик був блідим і з головним болем. Він навіть просто магією не ризикував користуватися. Та Януш перший потрапив під вивчення і детально розповів, що сталося і якого роду була ментальна атака.

— Як шилопопа сестриця? — запитав Шаєр, порившись у кишенях.

— Ти забув, що курити кинув? — запитав у нього друг і колега.

— Я як цих двох бачу, зокрема, молодшу, так і хочу затягнутися сигаретою. Стільки нервів вимотала за неповні десять років.

Брату поспівчували і похвалили одночасно.

— Ти молодець, по-перше зміг щити підняти і загалом вижив. А це в нашій справі набагато важливіше. І вижити, навіть стоїть на першому місці. І де кошеня досі?!

— Її будити не стали, вона ж маленька ще.

— О, як сильно ви її недооцінюєте і он уже похмуре створіння тупотить у наш бік.

Мене розбудив запах смачної випічки та чаю. Виявилося, Алекс приніс мені сніданок — пиріг із м'ясом і грибами та чай із травами. Мало не ляпнула про сніданок у ліжко. Вчасно язик прикусила і Алекс помітивши, що я скривилася і перевіряю язик, ще якось надто хитро посміхається.

— Дякую, — сказала зніяковіло, але я була вкрай задоволена.

Мені посміхнулися і обрадували:

— Магістри Шаєр і Оур уже прибули.

Сумно зітхнула і вибралася з ліжка. Спала я в пристойній піжамі, що складалася з футболки і штанів. Швидко підлетіла, обійняла друга і вискочила з кімнати, прихопивши рушник. Алекс у коридорі наздогнав мене і вручив косметичку із зубною щіткою, пастою і гребінцем.

— Дякую.

Швидко привела себе до ладу і встигла поїсти ще гарячий шматок пирога, запивши солодким смачним чаєм, а потім поспішила на подвір'я до магістрів.