Уляна Пас - Давай одружимось, Уляна Пас

Але коли відривається від читання і зустрічається зі мною поглядом, розумію, що не можу нічого їй сказати. Добре, що у мене є ще один день і його має вистачити, щоб все розкласти по полицях. Я не хочу робити їй боляче, але заради компанії… 

Швидко наближаюсь до Юлі і зупиняюсь зовсім поруч. Вона зацікавлено мене розглядає і, здається, розуміє, що не все гаразд.

- Щось сталося? - хмурить ідеальні брови.

- Все чудово, - вдається навіть усміхнутись. - Прогуляємось? Тут неподалік є озеро. 

- Залюбки! - охоче погоджується Юля і, відклавши книгу, підводиться на ноги.

Ми прямуємо в бік саду, і коли краєм ока помічаю Влада на веранді, котрий невідривно стежить за нами, всередині щось перевертається.