Данило Борисович Яневський - Грушевський, Скоропадський, Петлюра
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
На такой же точке зрения стоят и остальные члены Объединенного Правительства (далі закреслено: «которые находились в то время в Новочеркасске». — Д. Я.). Должен однако оговориться, что Правительство находится в стадии организации. Не все Войска Казачьи прислали еще своих представителей, еще не выработана ими общая декларация и, быть может, по некоторым вопросам нет еще единства мнений и мнение одного Члена Правительства может не отвечать той позиции, которую займет все Правительство по данному вопросу впоследствии. Но во всяком случае, Члены Правительства, с которыми я беседовал, хотя и в частной беседе, высказывались единодумно, что и позволяет мне придавать большое значение этим частым беседам и выводам, которые из них можно сделать.
По некоторым вопросам козаки занимают позицию, к какой силой вещей впоследствии прийдем и мы — они не намерены признавать Большевистское Правительство, а может и вообще Правительство из Петрограда, иначе как в силу договора. В случае разрыва они не задумаются выпустить свою монету с обеспечением своим (нрзб. — Д. Я.), землями и войсковым имуществом. А в случае, если бы обнаружилось, что какие-либо недра или вообще имущество Казачьих областей, проданы Петроградским Правительством в погашение государственных долгов новым либо иностранным предпринимателям, не остановятся перед оказанием вооруженного сопротивления тому, кто захотел бы осуществить на основании такой купчей свое имущественное право. «Пусть придут и возьмут», — говорили мне многозначительно члены Правительства.
Какова крепость Союза, трудно сказать. Можно предполагать, что есть какие-то трения между Кубанцами и Донцами. При заключении договоров и самая их инициатива, главное влияние принадлежало Кубанцам и это даже в тексте договора, где говорится, что столицею Союза должен быть Катеринодар. Однако Донцы согласились подписать договор под условием, что столицею правителя будет Новочеркасск. В последнее время намечается нейтральный город, хотя тоже в Донской области, но уже не столица Войскового Правительства, Ростов-на-Дону. Конечно, надо думать, эти незначительные трения, хотя и имеющие над собою некоторое значение, как показали отчасти даже племенной розни. («Кубанцы еще топорощатся, — заметил Богаевский, — может быть потому, что там много малороссов, не сыграют большой роли и будут устранены».) Но несомненно, что Донцы желают теперь играть первую роль в Союзе и, по убеждению Богаевского, и будут играть, и Кубанцы еще не хотят уступить своей руководящей роли.
Конечно, сложно избежать трений в таком сложном деле (нрзб. — Д. Я.) государственного федеративного строительства, но надо думать так или иначе они будут устранены и на востоке окончательно утвердится маленький, но прочный союз, с ясно проведенною идеею федерации. И нам, украинцам, следует отдать себе (нрзб. — Д. Я.) в происходящем там, на юго-востоке, отдать себе (нрзб. — Д. Я.) отчет и спросить себя, какова же должна быть наша линия поведения по отношению к козачеству. Кто мы — враги или друзья?
То участие, которое принимало козачество в Союзе Народов, кажется должно было исключить этот вопрос, но события последних дней в Киеве, Общеказачий фронтовой съезд и та бесконечная газетная травля, которая ведется газетами всевозможных лагерей и к сожалению подхватывается иногда нашими украинскими газетами, невольно перед широкой массой снова ставят этот вопрос. И снова ответ должен быть также ясно поставлен: да, козачество в силу своих федеративных стремлений не могут быть ничем иным как нашими друзьями»[38].
Місія Миколи Галагана
Другий безпосередній учасник процесу, М. Галаган (за освітою — нібито фізик, але мав пишні вуса), залишив такі спогади.
З пропозицією очолити таку делегацію до нього особисто звернувся активіст Революційної української та соціал-демократичної партій зі стажем Ткаченко, а на той час — наголосимо на цьому спеціально — генеральний секретар судових, а не міжнаціональних (тобто міжнародних de facto[39]) справ, у недалекому майбутньому — лівий український соціал-демократ і український комуніст.
«Нам, українцям, — сказав він Галаганові, — треба зв’язатись по можливості з усіма автономними країнами, підпирати їх сепаратизм, а большевицький уряд треба спільними зусиллями звести на становище уряду однієї з таких країн — Московщини. Створення федерального уряду, — вів далі добродій Ткаченко, — не є самоціль, а лише засіб оборони проти московського централізму. Для того, мовляв, політично нам треба порозумітись і з Південно-Східним союзом, хоч у соціальному відношенні нам з ним не по дорозі».
17 грудня у Новочеркаську «делегація» УНР (якщо можна її так назвати) взяла участь у засіданні уряду Великого війська Донського за участі голови уряду Південно-Східного союзу Васілія Харламова.
М. Ткаченко (1879—1920 рр.). Суспільне надбання
«В принципі, — писав керівник київської делегації, — члени донського уряду згоджувались прийняти пропозицію про створення федерального загальноросійського уряду і визнати федеративний устрій («С сохранением государственного единства»), але не хотіли пристати на участь большевиків у майбутньому федеральному урядові як заступників Великоросії. Так само вони висловлювались проти «однородно-соціалістичного» складу цього уряду та обстоювали право кожної окремої республіки й автономного краю посилати до складу федерального уряду того, кого ці республіки й краї на то уповноважать, без огляду на політичні переконання й партійну приналежність представників. На тому засіданні донського уряду довелось наочно пересвідчитись, на які труднощі наразилось переведення в життя того способу творення центрального уряду, який пропонувала Центральна Рада»[40].
В. Харламов (1875—1957 рр.). Суспільне надбання
Південно-Східний союз. Суспільне надбання
На початку грудня Галаган долучився ще до однієї акції суперважливої з огляду на перспективи державного існування все ще «автономної у складі Росії» УНР та політичного виживання її проводу.
Лука Бич (1870—1945 рр.), голова уряду Кубані (1917—1918 рр.). Суспільне надбання
Пригадував про це він так: «Після бесіди з Л. Л. Бичем для мене принаймні стало більше ніж очевидним, що поширена серед українців думка, нібито Кубань є просто собі східною частиною української землі, є більше-меньше ілюзорною і навіть до певної міри шкідливою». Мало того, Галаган не без подиву з’ясував: «щодо справи миру, то Л. Л. Бич заявив себе сторонником ідеї про загальний мир і противником сепаратного миру
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Грушевський, Скоропадський, Петлюра», після закриття браузера.