Наталі Лев - Втрачена. Боротьба за щастя, Наталі Лев

Алекс подбав про усі дрібниці. Придбав нам розкішне вбрання та замовив доставку в номер. Сукня ідеально мені підійшла. 

Невже він так добре вже знає мене? Цікаво, чи впоралась би я так само відмінно з покупкою одягу для нього?

Я крутилась перед дзеркалом розглядаючи себе. Виглядаю неймовірно, можливо й пробачу Алексу образливі слова. Вміє ж таки робити подарунки. Я зробила легкий макіяж та зібрала волосся у зачіску. 

На диво, я швидко й легко з усім впоралась. Адже часто буває, якщо потрібно виглядати як найкраще, то зачіска чи макіяж, як на зло, не вдаються.

До мене підійшов Алекс.

- Маєш чарівний вигляд... - прошепотів він поцілувавши мене у вигин шиї.

Я млію від його ласк, майже миттєво тіло відреагувало на його ніжний дотик. Це був лиш невинний поцілунок, а моє дихання стало важчим. Я швидко відігнала від себе ці думки. Зараз потрібно йти залагоджувати мою нетактовність, по відношенню до членів місцевої зграї.

Алекс ледь помітно посміхався кутиками губ, спостерігаючи за моєю внутрішньою боротьбою. Я впевнена, що він відчуває моє бажання, а похід в ресторан на ділову зустріч - це зовсім не те що я зараз хочу.

- Якщо готова, ходімо, - звернувся до мене. 

Я лиш кивнула у відповідь.

Ми спускались ліфтом готелю. Я непомітно розглядала його з під вій. Впевнений в собі, владний, харизматичний. Який же він сексуальний. Я закусила губу. Мабуть це все атмосфера в ліфті. Ми разом з Алексом так близько в маленькому приміщенні, здалось, ніби повітря наелектризувалось. Мені стало дуже спекотно.

Як йому вдається залишатись таким спокійним? Він чудово володіє собою на відміну від мене.

Алекс відчув мій погляд на собі. Неочікувано притиснув мене до стінки ліфта, почав палко цілувати забираючи все моє дихання. Однією рукою притискав мене за талію, долонею іншої захопив мої зап'ястя та притиснув над головою. 

Ліфт подав звук зупинки. Алекс швидко відсторонився, легко притримав мене рукою за талію, допомагаючи встояти. Іншу сховав до кишені.

Він виглядав спокійно, ніби щойно між нами нічого не трапилось. Я ж збентежена, з рум'янцем на щоках, ледь трималась на ногах. Намагалась зібрати думки до купи і хоч трохи привести себе до ладу.

До ліфта зайшла прожила дама, оглянула мене з осудом, але промовчала. Європейська тактовність.

Коли ми вийшли, вирішила обуритись Алексу.

- Чи не краще залишити ці ігри на потім, коли ми повернемось в номер і залишимось на одинці? Навіщо мене так бентежити в людному місці?

Алекс чарівно посміхнувся. 

- Не зміг встояти, - він нахилився до мене та прошепотів низьким голосом, - я теж мрію, нарешті покінчити зі справами і якомога скоріше, опинитись наодинці з тобою, - він прикусив моє вухо.

Я знову почервоніла, могла б вже й звикнути. Та близькість Алекс досі мене хвилює, особливо коли він так поводиться. Навіть не уявляю більше свого життя без нього.

До ресторану дісталися без пригод. Надалі Алекс поводився пристойно і припинив мене хвилювати своїми діями. 

Перед тим як зайти, Алекс трохи розповів про місцевого Альфу. Його поведінка залежить від настрою який може миттєво змінюватись, то ж потрібно весь час бути насторожі.

В ресторані нас провели до приватної кімнати. Завбачливо, зважаючи про що йтиме мова. До цього я сумнівалась, як нам вдасться поговорити в людному місці про наші справи.

На нас вже очікували. За столом по центру сидів світловолосий чоловік, високого зросту, арійської зовнішності. Судячи з його поведінки - це і є місцевий Альфа. Біля нього розташувались ще два перевертні здліва, мої випадкові знайомі, що хотіли затримати мене на вокзалі. І один незнайомий справа.

А що вони тут роблять? Я гадала, що спілкуватимусь виключно з Альфою, думала можливо ще бета буде присутній, як права рука ватажка. Але ніяк не очікувала зустріти ще й їх тут. Невже прийшли за особистими вибаченнями від мене? Так сильно зачепила їх?

Поряд з ними сиділи дівчата, всі модельної зовнішності. Вони поводились занадто відверто з чоловіками. Одна навіть вмостилась на колінах в одного з них.

Щось занадто людно, як для ділової зустрічі. Нам точно сюди?

Алекса зовсім не здивувало побачене, ніби це звична справа. Він привітався з Альфою і ми приєднались за столом до решти.

- Я Бйорн Себерг, Альфа місцевої зграї. Опустимо формальності. Отже це ти так нахабно повелась з моїми хлопцями? - звернувся до мене.

Безцеремонний, відразу в лоб. Бйорн, здається переводиться як ведмідь. Йому підходить це ім'я, дуже точно описує його, такий же віроломний.

- Що ж, я перепрошую за той вчинок, але я дуже поспішала і не мала часу на люб'язності, - відповіла йому.

Бйорн розреготався. Мене збила з пантелику така його реакція. Та Алексе же попереджав про його непередбачуваність.

- Ми б хотіли все залагодити, - втрутився Алекс.

- Та я бачу, - пересміявшись сказав Бйорн, - навіть не побоялись знову тут з'явитись.

- Не хотів залишати так цю ситуацію, - спокійно відповів йому Алекс, - сподіваюсь на твою розсудливість, Себерг.

- Не перший рік знайомі, Чорний. Думаю ми щось вигадаємо, - він якось дивно поглянув на мене.

Алекс не говорив, що вони раніше були знайомі. То можливо все обійдеться.

- Та що ми розвели теревені! - голосно вигукнув Бйорн, - не будемо марнувати хороший вечір на пусті балачки, давайте розважимось нарешті!

Він одним махом осушив свій келих. Інші повторили за ним. Дівчата залились голосним сміхом. 

Я, ніби на студентську вечірку потрапила. Навіщо мені взагалі так потрібно було чепуритись? Сюди потрібен геть інший наряд, такий як для нічного клубу, а я одягнена ніби для відвідування театру.

Я відчула невдоволення, що йшло від його підопічних. Гадаю вони чекали зовсім іншої розв'язки, але не сміли перечити своєму Альфі.

То що це все? Ми розібрались з цим непорозумінням?

Поглянула на Алекса, він весело, в тон Бйорну, підтримував бесіду, але досі був весь напружений.