Юрій Гурін - Закоханий з Едемії, Юрій Гурін

— Куди?

— В Астану, Казахстан.

— Ого, далеченько… — лише вирвалось у нього.

Ліда почала пояснювати, що в них новий проєкт, і вони будуть продавати продукцію місцевої фабрики під власною торговельною маркою і що потрібний чіткий контроль на початку співпраці. Під кінець Ліда повідомила, що, якщо вона впорається, то, можливо, повернеться на місяць раніше.

«Але навіть 2 місяці, і коли, коли ми лише почали стосунки? І чому я не здивований?» — знову в голові пролунала вже звична думка.

— А Вадим з Оксаною на вихідних знали про відрядження?

Ліда лише опустила очі, що лише підтвердило припущення. Театральний дзвінок запрошував усіх до зали.

Знову регіт стояв нестерпний і моментами навіть Ліда усміхалася, але остаточно розслабитися вже ніяк не виходило. Після завершення спектаклю та щонайменше декількох хвилин невщухаючих оплесків вони вийшли на подвір’я театру.

— Коли? — пролунало нове запитання Мирослава.

— Завтра ввечері.

Знову мертва тиша оселилася поміж ними. Мирослав підвіз її до метро, Ліда намагалася щось говорити, але якось воно все було недоречне, тому, аргументуючи тим, що тут зупинятися не можна, він поїхав у бік Європейської площі. У дзеркало заднього виду він бачив, що вона ще трішки стояла, а потім неспішно пішла в підземку метро.

На крузі Європейської площі він розмірковував якою дорогою їхати вниз — через стадіон «Спартак» чи через Михайлівський собор і далі у бік Лук’янівки. Вирішив проїхатися центром, поближче до людей.

Цього вечора виникло страшенне бажання напитися й навіть не пива, а чогось міцнішого. Ще й Оскар як навмисно та невпопад почав бурмотіти: «Красуня… гарна… красуня…». Мирослав поглянув на свій бар, там було з десяток пляшок із міцними напоями, куплених у duty-free та привезених з аеропортів різних країн. Він узяв кришталевий стакан, наповнив його до половини віскі Jameson і, випаливши вголос: «До біса забобони», — випив його, після чого впав і заснув.