Уляся Смольська - Бос для двох, Уляся Смольська

— Так. Вони разом. І це вже триває певний час.

Він відвів погляд і подивився у вікно, немов намагаючись осмислити те, що почув. Мовчанка затягнулася, і я вже не знала, що сказати, щоб якось полегшити цей момент.

— Я не очікував такого... — нарешті сказав батько, його голос звучав приглушено і безнадійно. — Це пояснює багато речей.

Я мовчала, спостерігаючи за ним. Він виглядав враженим, хоча зовні залишався спокійним.

Тато не змінив виразу обличчя, але я помітила, як він насупив брови.

— Оксана завжди була непростою, — сказав він після паузи. — Але чому ти про це кажеш саме зараз?

Я затримала погляд на старих картинах на стінах, не бажаючи зізнаватися в тому, наскільки важким для мене стало це відкриття.

— Тому що більше не можу це терпіти, — прошепотіла я. — Я не можу мовчати, коли вона постійно маніпулює людьми і мною.

Тато трохи нахилився вперед, ніби оцінюючи серйозність моїх слів.

— І чого ти хочеш від мене?

— Я хочу, щоб ти поговорив із нею, — відповіла я, хоч і не була впевнена, що це допоможе. — Вона перейшла всі межі, і я більше не витримаю її вчинків.

Тато лише похитав головою, мовчки вдивляючись у мене. Його спокій викликав у мені ще більше сум'яття.

— Інно, — сказав він нарешті. — Твоя мама завжди була такою. Але якщо ти вирішила з нею боротися — це твій вибір.

Його слова здалися мені водночас підтримкою і відмовою. Я не знала, чи отримаю я від нього ту допомогу, на яку сподівалася.

Я відчула, як моє серце гучно б'ється, коли вирішила сказати правду. Тато продовжував сидіти мовчки, намагаючись осмислити новину про маму й Дениса. Його очі були важкими, проте я знала, що він заслуговує на всю правду.

— Тато, — нарешті порушила я тишу, намагаючись стримати сльози. — Денис Захарович – мій бос... і він кохає мене. Я кохаю його. Але мама... вона навмисно руйнує наше щастя.

Тато повернув голову, і я побачила, як на його обличчі з'являється вираз здивування і невпевненості.

— Вона знає про нас і робить все, щоб розлучити нас. Я не знаю, як із цим боротися, тату. Я втомилася від постійної боротьби. Ти можеш із нею поговорити?

Тато на мить задумався, стискаючи кулаки.

— Ти впевнена, що все саме так? — запитав він, спокійно, але з відчутною внутрішньою боротьбою.

— Вона прямо сказала мені це в обличчя. Вона не хоче, щоб я була з Денисом. Для неї важливо зберегти вплив на нього. Тату, ти знаєш маму. Вона не відступиться.

Татові очі звузилися від болю і гніву. Він мовчки кивнув, ніби приймаючи це до уваги.

— Я поговорю з нею, — відповів він через кілька секунд. — Але не знаю, чи це якось змінить ситуацію.