Влада Клімова - Щоденники рієлтора. Чарівниця Діана, Влада Клімова

А ще до нас часто приїздять Хельга й Андрес. Здається нашого нащадка вони чекають не менше, ніж ми з Кирилом. Мама Хельга вже нав’язала для малого цілий зимово-літній гардероб, хоч він народиться у травні. Та радісна бабуся безперестанку плете щось від кутюр.

Я ж тихенько товстішаю та стаю все більше схожа на потворну хмаринку. Хоча мій сміливий рятувальник тягає нас з синочком на руках і каже, що красивіших за нас немає нікого в цілому світі...

Настала тиха й тепла осінь. Птахи вже виростили малюків й навчили їх літати. Ластівки відлетіли до теплих морів, а солов’ї забули про свої звабливі пісні й притихли. Ми родиною часто вечорами сидимо на терасі та милуємося, як золотаве листя кружляє в повітрі, а потім стелеться на зелену траву галявини. А ще вечорами в нашому дворі співає Бог знає скільки веселих цвіркунів. Коли на небо висипають зорі вони влаштовують такий передзвін, що в вухах лоскоче.

Хто це мені телефонує? Жанка! Кирило, щоб не заважати дівочим пліткам пішов згортати листя. А я почула таке, про що зараз всім розповім. Пам’ятаєте тварюку-вбивцю маленького Івара, яку збирались посадити, але чомусь залишили на волі. Я розмовляла тоді з прокурорськими та вони запевняли, що діяли в рамках Закону. Казали про тяжку хворобу сина, щось про депресію матері та інше. Ну, словом Інга відбулась умовним терміном, в три роки, з підпискою та наглядом куратора.

Але ж катюзі тієї милості було замало й вона поперлась якось до супермаркету та почала пити спиртне прямо посеред торговельної зали. Намагалася влаштувати бійку з охоронцем і звісно її там же взяли під варту. Було нове судове слухання й вирок: позбавлення волі на п’ять років у колонії загального режиму. Ось тепер вона сама дізнається, які валянки шиють злочинці за колючим дротом. Та власне на цьому й залишимо гидоту там, де їй саме місце.

* * *

В травні, як ми й сподівались, настав час з’явитися на світ нашому довгоочікуваному Латушаті. Мій дорогий рятувальник сам привіз дружину до пологового і був присутній поруч, від початку й до кінця того жахливого дійства. Цим він заслужив ім’я легендарного татка у всього пологового будинку.

Ніхто ж не знав, що мій коханий уже приймав пологи, в палаючій висотці, на даху. Відніс жінку якомога далі від вогню і, прикриваючи собою, поміг з’явитися на світ її дитинці. Тому, коли Кірюша зі мною - нічого не страшно.

Звичайно я втрачала розум від болю та думала, що той кошмар не закінчиться ніколи. Але через півтори години природних катувань наш спадкоємець сповістив про своє народження гучним та прекрасним криком. Я побачила припухлі зелені оченята й тільки тоді хотіла втратити свідомість, але від щастя.

На очах у Кирила теж стояли чарівні сльози, а мої стікали як завжди, коли відчуваю блаженство поруч з ним. Тільки тепер у мене на грудях примостився ще й новий Івар Латуш – світле продовження НАШОГО особливого земного Кохання. Саме про такого синочка ми з Кірою марили довгих дев’ять місяців.

Скоро до нас на поміч прилетіли прекрасні «білі голуби». Я знала, що вони чарівні, але такими не бачила ніколи. Пан Андрес колисав малого вдень і вночі, а пані Хельга давала доньці мудрі поради. Можливо через цей дурман єднання я мала стільки молока, що можна було торгувати. Даруйте, зціджувала звісно, а Івчик вминав його за обидві рум'яні щічки й поступово навчився посміхатися мені.

З Кирилом інколи з’являвся наш друг і помічник – неперевершений Микита Щедрик. Він приволік для малюка замовну коляску, якої я не бачила навіть у самих заможних своїх клієнтів. Кругом якісь віконця, зручні м’які защіпки та купа інших прибамбасів для зручності маленького життя на землі.

Латуші хотіли везти від себе, але не встигли, бо наш кум втовпився поперед них. Про свій статус хрещеного батька він часто нагадував ще коли я носила Івчика у собі. Казав, що підписав з Кирилом священний договір, під час пікніка у нас на поляні. Микита великий жартівник, але він справжнє диво!

А наш скарб росте веселим і гарнюнім, адже має родину, котра в ньому душі не чує. Я восени все-таки вступила до омріяного вишу. Звісно, світ програмування за цей час змінився, але Діана – людина настирлива та трохи здібна.

Готувалась я досконало. Багато працювала в мережі та пригадувала, що колись сказала мені Софія. Її слова про те, що треба вижити, заробити статки, а столичні виші нікуди не подінуться виявились пророчими. Так і сталося. Молоду матусю зарахували чесно, без будь-яких хтивих натяків членів комісії. Ну, може трішки допомогли зв’язки, бо й тут знайшлися мої клієнти.

Звичайно в нашому житті ще будуть якісь негаразди, але я вірю, що все погане залишилося позаду. У мене є найкращий у світі Чоловік, котрий у тяжкий момент, прийшов мені на допомогу. Підказав, пояснив, а ще наварив дитячої смачної каші та відібрав собі мою розгублену душу. Він поклав руку на моє серце й залишився там назавжди.

Так, ми пройшли через біду й розлуку та втрату дорого малюка, але стали щасливою родиною та вже інколи я подумую над тим, чим марить мій нестримний рятувальник. А саме, коли здам всі заліки за перший рік навчання, ми поїдемо в гості до дідуся й бабусі. І десь там, серед нескінченних балтійських дюн, знайдемо Івару сестричку.

Не розумію: чому Магда уві сні часто торочить мені про непередбачувані наслідки та натякає на важливість майбутнього? Інколи я готова послати її, щоб не нагнітала. Та частіше за все я бачу красиві сни про якісь невідомі світи. А поруч знаходиться мій чарівний захисник і Його обійми мені найдорожчі.

Ось і тепер ми вклали нашого красунчика спати та вмостилися у своєму інтимному куточку, щоб до ранку добре відпочити в обіймах одне одного.

– Доброї ночі, моє кохання! – шепочу я й утопаю в Його смарагдовому погляді.

– Солодких тобі снів, моя єдина! – відповідає мені Кіра і я заплющую очі, щоб завтра радісно відкрити їх та побачити наше Щастя знову.

ЧАСТИНА ІІ. ЧАРІВНИЦЯ ДІАНА

Розділ 1. Вісник біди

Вітаю всіх, хто заглянув на вогник життя Діани Латуш, до заміжжя Ковтун. Якщо читали мої перші щоденники – щиро вдячна й хочу запросити Вас у світ щасливої дружини й мами та трішечки студентки.