Тетяна Калинова - Полонянка бандита , Тетяна Калинова

     Я    ніяк    не    чекав    такої    реакції  і   дій   від    Лії.  Та    це    мене    сильно   потішило.    Видно    моя   дівчинка    теж    любить    драйв    і    адреналін,   просто    не   розуміла   цього   раніше .   Але   це    було  так   смачно ...  Так   кльово...  Ми    точно    повернемось    на    трек .    І    не    раз.    Потім    повернулись    додому    і    продовжували    насолоджуватись   і    вивчати    один    одного    в    моїй    спальні.    Коротше ,   я    дорвався .   Тепер    відірватись    від    неї    не    можу.    Я    мріяв    про    це    п'ять    років.   І    от    вона    в    моєму   житті ,    в   моєму   ліжку  ,    в    моїх    руках ...   Тихенько   сопе    відпочиваючи     після    кількагодинного     марафону   кохання    і    пристрасті. .   Маленька    ще ,   недосвідчена .   Але    така   ж    гаряча    і    ненаситна    як    і    я.    Потрібно    перенести    її    речі    в    мою    кімнату.   Тепер    її    місце    поруч    зі    мною.     Назавжди. 

       Наступного    дня    ми    поїхали    шукати   Лії    на   вечір    сукню.    Вона    трохи    нервує    з    самого    ранку    і    я   розумію    чому ,   та    це    потрібно   зробити.    Потрібно   вивести   Віта   на    емоції.   А    Лія -   це    наш   козир.   Але   й    моє   слабке    місце  ,  чорт   забирай.   І    в    будь-який    момент    все    може    змінитися    і    козир   опиниться    в    руках    Охотського.    Навіть    страшно    про   це    подумати.  

     Ближче    до    вечора    Лія    пішла   збиратись   в    свою    кімнату.   Розумію ,   що   справа   не    лише   в    цьому.   Їй    потрібно   побути   на    самоті ,   налаштуватись    на    зустріч    з   своїм    персональним    пеклом.   Хотів   спершу   піти   за    нею    і   заспокоїти,   обіцяти    що    все   буде    добре ,    та    я    й    сам    не    впевнений    в    цьому    на    сто    відсотків.   Головне ,   щоб    вона    не     постраждала.    

        Я   теж   пішов    збиратись .   Та   спершу   виконав    умову    нашого   парі...   Я   ж    програв...  Одягнув   костюм   і   став    перед    дзеркалом.  Посміхнувся.   Навіть    не    пам'ятаю ,    коли    востаннє   я    був    без   бороди,   чи    хоча    б    щетини.    Здається    навіть    виглядаю    молодшим    на    кілька    років.    Гм.  Все    заради    тебе,   ашким! 

     В   мене    перехопило   подих    коли        її    побачив.   Лія    повільно   спускається    по   сходах    з    чарівною   посмішкою.   На   ній   чорна    приталена   сукня    трішки   нижче     колін   з    мереживними    вставками     на   животі     і    по    боках   по    всій    довжині .   На   ніжках   взуття    на    високих    підборах.   Гарна    висока    зачіска ,    вечірній   макіяж    і    на    губах    червона    помада    яку    відразу    захотілось    злизати.      Чарівна.   І    до    сказу    сексуальна.   І    вона    про    це    знає.   Побачила   мене    і    її    очі    округлюються    а    посмішка    стає    ще    ширшою.   

    - Ти    збрив    бороду.  -  не    запитує ,   стверджує.  - Клас! 

   - Ну    ми   ж   посперечались.   Я    програв.   А     я     звик    тримати    слово.  - вона   підходить   і   обіймає    мене.  

    - Така    симпатична    мордочка.  - посміхається   і   проводить    пальчиками    по    підборідді    і    по    губах. 

    -  Нариваєшся    крихітко.   Я    ж    не   залізний.  - цілую    в    шию. - Ти    неймовірна. 

    - Ти   теж   красеню. - опускаю   руки    на   сідниці    і    вона   б'є   мене    по    них.  - Потім  Еміре.   Все    потім.   Поїхали?   Я    хочу    щоб    цей    вечір   швидше    закінчився . 

    -  Не    хвилюйся.   Просто    не    відходь    від    мене    ні    на   крок.  

     Ми    приїхали    в    Плазу    коли    вечірка    була    в    розпалі .   Лія    тримала    мене    під    руку    і    я     відчував    яка    вона    напружена.   Я    й    сам    якщо     чесно    хвилювався.   Не    знаю    чого   чекати    від    цього    вечора.   А   передбачити   все    не    завжди    можливо.  

     Віталія   Володимировича    я    побачив    майже    відразу .   По    тому    як    стислась   рука    Лії    зрозумів,   що    вона    теж    його    побачила .   Більше    того ,   дівчина    почала    тремтіти    і    зблідла.   Маленька.   Не   уявляю    що    вона    відчуває    зустрівшись    з   найбільшим   своїм   кошмаром.    Навіть    думати    не    хочу    яке    пекло    вона    пережила.    
     Охотський   теж    мене    помітив    і   типу    посміхнувся    легенько   кивнувши    головою   в    знак    привітання .  Та    його   посмішка   більше    була    схожа    на    вишкір    хижака    на    полюванні .   Потім    його    погляд    перемістився    на    Лію .  Я    зрозумів   що    спершу    він    навіть    не    впізнав    доньку ,   та   за    мить    його    погляд    змінився   і    навіть    посмішка    з    обличчя    стерлась.   Отримай   фашист   гранату!!!    Тепер   посміхаюсь    я.   Ця   реакція   цього    коштувала.   Він   втупився    в    дівчину   а    я    притяг   її    до    себе    ближче .   По-перше ,   тому    що   вона    так    тремтить ,   що    скоро   здається    це    буде    помітно ,   і    по-друге,   щоб    показати     виродку    що   він    зрозумів    все    вірно -   ми   разом.   Віт    відразу    комусь   зателефонував.   Потім    ще    раз.   Почалось.    Ну    давай ,   старий!   Не підведи! 

    - Заспокойся    крихітко ,   він    нічого    тобі    не    зробить. - цілую    в    маківку  Лію    і   взявши   за    руку    переплітаю    наші    пальці. -  Пішли    щось    вип'ємо    щоб    трішки    розслабитись.   -  вона  відриває    погляд    від   Охотського    і    киває    мені.   Я    взяв    два    келихи    шампанського     і     ми    відійшли    трішки    далі    від    всіх.   Обіймаю    її.  -   Як   ти ?