Джеймс Грем Баллард - Висотка

вони стояли біля входу в басейн, зіщулившись від страху перед високою фігурою бухгалтера із 17-го поверху. Добровільний водний охоронець, немов химерну зброю, тримав великий сачок із довгим держаком.

Розлючений, Лейнг побіг до них. Але дітей із басейну не проганяли. Коли Лейнг наблизився, вони відійшли вбік. Бухгалтер стояв біля води, незграбно рухаючи сачком по спокійній поверхні. На глибокому кінці басейну три плавці, що просиділи у воді весь час вимкнення світла, вилазили на бортик. В одному з них Лейнг одразу впізнав Річарда Вайлдера. Лейнг взявся за держак сачка. Супроводжуваний дитячими поглядами, він допоміг бухгалтеру дотягнутися до того, що було у воді.

Посеред басейну плавав труп афганського хорта.

2

Вечірка

 наступні дні після того, як знайшли потонулого пса, атмосфера перезбудження у висотці поступово вляглася, але докторові Лейнгу цей відносний спокій здавався ще більш зловісним. Басейн на 10-му поверсі залишався порожнім, частково, на думку Лейнга, через те, що всі думали, ніби воду було забруднено мертвим афганцем. Над нечистою водою висіли майже відчутні на дотик міазми, так ніби дух утоплого звіра притягав до себе думки про помсту і відплату, що кружляли будівлею.

Через кілька днів після інциденту дорогою до медичного університету Лейнг зазирнув до вестибюля на 10-му поверсі. Замовивши корт для сквошу — вони щотижня грали з Ентоні Ройялом,— Лейнг підійшов до входу в басейн. Він пригадав паніку та біганину під час вимкнення світла. Зараз, навпаки, супермаркет був майже порожній: один-єдиний покупець вибирав щось у винному відділі. Лейнг штовхнув двері й обійшов навколо басейну. Кабінки для переодягання були закриті; завіси ховали від поглядів нутро душових кабінок. Офіційного доглядача, учителя фізкультури на пенсії, на його звичному місці (у кімнатці за трамплінами) не було. Осквернення його води, очевидно, занадто для нього.

Лейнг стояв на викладеній кахлями підлозі з боку глибокого кінця басейну, під рівним сяйвом ламп денного світла. Раз у раз від легкого здригання висотки під поривами вітру водою пробігали тривожні брижі, немов могутня істота сонно ворушиться в потаємних глибинах. Лейнг згадав, як допомагав бухгалтеру діставати з води афганського хорта, своє здивування тим, що пес виявився занадто легким. Шикарне собаче хутро просочилося хлорованою водою, і пес лежав на кольорових кахлях, як величезний горностай. Чекаючи, поки господиня, телеактриса з 37-го поверху, спуститься і забере труп, Лейнг уважно оглянув собаку. Не було помітно ані відкритих ран, ані ознак зв'язування. Вірогідно, тварина втекла з квартири, випадково зайшла до ліфту й опинилася в торговому залі серед метушні під час вимкнення електрики, а потім упала до басейну і втонула від виснаження. Утім, таке пояснення було дурницею. Електрика зникла, проте лише на п'ятнадцять хвилин, а собака такого розміру може плавати годинами. Або просто стати на задні лапи на мілкому кінці басейну. Але якби її кинув до басейну і утримував у темряві під водою сильний плавець...

Здивований власними логічними викладками і підозрами, Лейнг іще раз обійшов довкола басейн. Щось підказувало йому, що утоплення собаки — провокація, спроба підбурити зробити крок у відповідь. Присутність близько п'яти десятків собак у висотці давно була джерелом роздратування. Господарі майже всіх собак мешкали на десяти верхніх поверхах, а майже всі з п'яти десятків дітлахів — на десяти нижніх. Усі пси разом утворили цілу династію розпещених домашніх улюбленців, господарі яких вочевидь не надто переймалися комфортом і спокоєм сусідів по будинку. Собаки голосно гавкали під час вечірніх прогулянок автостоянками та позначали проходи між машинами. Нерідко двері ліфта були забризкані сечею. Лейнг чув, як скаржилася Гелен Вайлдер: власники собак зазвичай пересідають на ліфти нижнього рівня, заохочуючи вихованців використовувати кабіну як туалет, а не користуються п'ятьма швидкісними ліфтами, що піднімаються з окремого вестибюля до верхніх поверхів.

Це суперництво між собачниками та батьками дітей у певному сенсі вже поляризувало висотку. Центральна частина квартир — приблизно між 10-м та 30-м поверхами — являла собою щось на кшталт буферної держави. На деякий час після смерті афганського хорта у висотці запанував спокій, начебто мешканці усвідомили, що відбувається в будинку.

Лейнг зрозумів це, повернувшись увечері з інституту. О шостій годині ділянки автостоянки, призначені для поверхів із 20-го по 25-й, зазвичай уже були забиті, і тому Лейнгові доводилося залишати машину на гостьовому майданчику за сотню метрів од будинку. Архітектори цілком передбачливо поділили зони стоянки таким чином: чим вище розташована квартира (і відповідно, чим довше мешканцеві їхати ліфтом), тим ближче до будинку було паркувальне місце. Мешканцям з нижніх поверхів доводилося топати досить далеко від машини і назад, за чим Лейнг спостерігав не без задоволення. Якимось чином висотка підігрівала найпідліші пориви.

Однак того вечора Лейнг, діставшись набитого паркувального майданчика, здивувався миролюбній поведінці сусідів. Він під'їхав одночасно з доктором Стілом. Їм би наввипередки рвонути до останнього вільного місця, а потім підійматися на свої поверхи окремими ліфтами. Але сьогодні ввечері вони з перебільшеною галантністю почали пропускати один одного вперед, чекаючи, поки припаркується інший. Вони навіть разом увійшли до головного входу.

У вестибюлі група мешканців, обступивши кабінет менеджера, що опікувався будинком, галасливо лаялася з його секретарем. Електрику на 9-му поверсі досі ще не полагодили, і вночі поверх занурювався в темряву. На щастя, було літо, і темніло пізно, проте п'ятдесяти мешканцям 9-го поверху жилося нелегко. У квартирах не працювала ніяка апаратура, а сусіди поверхом вище та поверхом нижче швидко втомилися бути гостинними.

Стіл поглянув на юрбу без жодного співчуття. Хоча йому не було й тридцяти, він поводився, як чоловік середнього віку. Лейнг замилувався його чітким проділом, що нагадував отвір.

— Вічно вони на щось скаржаться,— шепнув Стіл Лейнгові, заходячи до ліфта.— То не так і ось то не так. Ніби не можуть утямити, що новій будівлі потрібен час, аби налагодилися усілякі служби.

— Усе-таки залишитися без електрики дуже неприємно.

Стіл похитав головою.

— А не треба перевантажувати запобіжники навороченими стереосистемами і непотрібними електроприладами! Електронні няні, бо матусям ліньки вставати з м'якого крісла, спеціальні міксери для дитячого харчування...

Лейнг ледве дочекався свого поверху: він уже шкодував про те, що досяг солідарності із сусідом. Стіл його чомусь нервував. І вже не вперше Лейнг досадував на те, що не купив квартиру вище 30-го поверху. Швидкісні ліфти — це щастя.

— Як на мене, діти тут мають достатньо добрий вигляд,— зауважив він, виходячи на 25-му.

Ортодонт притримав його за лікоть залізною хваткою та багатозначно посміхнувся, блиснувши