Джулія Рейвен - Не повертай мене, Джулія Рейвен

— Та йому швидку викликати треба! — запротестував той. 

— Не кіпішуй. Він просто перехвилювався — не щодня обслуговує таких людей. І нікому не кажи! — я підніс палець до губ на знак мовчання і змовницьки прошепотів: — Адже нам не потрібно зайвих проблем на такому заході?

Офіціант недовірливо глянув на мене з секунду і зірвався на біг, у кілька стрибків долаючи сходи. 

Нік перестав смикатися і хрипко запитав:

— Ну як?

— До універу Поплавського все одно не взяли б, — процідив крізь зуби, прислухаючись до кроків зверху.

— Твоє татуювання… — злякано протягнув Нік. Я миттєво дістав телефон і ввімкнув фронтальну камеру. Зафарбоване гримом тату було непомітним на щоці.

— У дитинство впав?! — спитав я, замахуючись на нього.

— А казав, що до Поплавського не візьмуть! — задоволений своїм жартом, Нік голосно зареготав.

— Ідіот! — пожурив його. Звук наближення кроків припинив веселощі, і Нік знову почав битися в конвульсіях. 

Два офіціанти підбігли і, важко дихаючи, запитали: 

— Що робити?

— Треба перенести його в ту кімнату і зробити штучне дихання, доки я знайду кисневий балончик.

— А навіщо його переносити? — з недовірою протягнув один із хлопців. Ну хоч у когось проявилися ознаки розуму.

— Тому що блд так треба! — гаркнув на них, і вони, як за командою, підхопили Ніка за руки і ноги та потягли до сусідньої кімнати. Акуратно поклали брата на вузьке ліжко і ахнули від мого вигляду в дверях — я направив на них пістолет.

— Що за?... — вигукнув той "недовірливий". 

— Знімайте одяг.

Другий офіціант підняв руки, даючи зрозуміти, що він без зброї. 

— Послухай, чуваче, нам не потрібні проблеми… 

— Я сказав, знімайте одяг! — смикнув пістолетом у їхній бік, через що офіціанти перелякано переглянулися. — Чи ви погано чуєте? 

Брат встав за ними, витягнув такий самий пістолет з глушником і приставив до потилиці одному з хлопців. 

— Роздягайся, тут усі свої, — прошепотів йому на вухо, від чого офіціант гидливо скривився. 

Недовго думаючи, хлопці зняли форму і залишилися в одних боксерах. 

— Труси теж знімати? 

— Їх можете залишити, — з усмішкою дозволив брат.

Я тримав їх на мушці, поки Нік зв'язував їх, перетягуючи руки та ноги стяжками. Для надійності брат прив'язав їх будівельною ізолентою один до одного. 

— Сидіть тихо і ніхто не постраждає, усікли? — притиснувши пістолет із глушником, Нік підвівся з корточок перед ними. Схопив одяг та вийшов за мною. 

— Як круто! В нас вийшло! — заторохтів брат.

— Натягуй це на себе і відключай камери. А я піду рознюхаю, як непомітно проникнути до кабінету. 

— Гаразд.

Начепивши форму офіціанта, я піднявся з підвалу. 

Навколо була метушня, яка пішла мені на руку. Поки братик вовтузився з відеоспостереженням, я блукав першим поверхом, то наповнюючи келихи шампанським, то розносячи їх гостям.

Я нарахував охорону у кількості шести чоловік: десять офіціантів та один дворецький. Всі на місці. 

Ми мали два плани відступу: тихий і гучний. І кожен прорахований до дрібниць. 

Дістав навушник і вставив у вухо. Схилившись над підносом, щоб охорона нічого не запідозрила, я прошепотів братові: 

— Готов.

За кілька хвилин з'явився братик, який ідеально влився у роль офіціанта. 

Святкування проходило у величезному дворі, тому нам не важко буде непомітно піднятися на другий поверх.

«Все складається надто ідеально!», — подумав я. Попрямував сходами, але мене зупинив один лоб з охорони:

— Куди намилився? 

— Треба принести чисті рушники. Дворецький попросив, — збрехав без зайвих зволікань.

Той насупив брови, але дозволив пройти сходами. 

Далі справа була за мною. Витягнув телефон і набрав код через програму Ніка. Це відверне охорону, яка кинеться до входу по сигналу через:

Три

Два

Oдин. 

Виглянувши з-за рогу, побачив, як двоє вийшли, тим самим залишаючи свій пост.

— Чисто, — сказав я у навушник, і Нік за кілька хвилин був уже поряд зі мною.

До кабінету ми увійшли тихо, боячись там зіткнутися з багатим господарем чи його дружиною. Але кімната була порожня.

Сейф виявився з більш складною системою кодування. І Нік занервував.

— А як не вийде? 

— У тебе є три спроби, перш ніж зареве сигналізація. 

— Ну а раптом?