Перець Давидович Маркіш - Купа

Хапайте смолоскипи!» * Базарний, ярмарковий хрип — Окріп. Крик, вариво дряпучих крил, Цеберок ґвалт. Всіх підхопило збудження вечірнє, Скажений фрейлахс закаблукам заяскрив. Вже вторгував собі танок ганчірник, До неба крамом скриню намостив. День плідним був! Доскочили червінці!.. Старці бандурам моляться в пилюці, Відмірює сліпцям їх статки куці За Божим заповітом благодать… — «Гей, краме мій, цеберки безневинні!.. З роси й води вам, дітки!..» Розкидане в ровах наївні риють свині, Моє багатство і мої святині, В пилюці і багні життя шматки… * О яблука очей В землі, що дні зносила, Розбившися об ночі пруг, Лискучі й лисі Латкáми звисли, Стікаючи на груди теплим гноєм: У Божій хаті вибиті шибки. Ви — вікна-сліпаки!.. Білок драглистий… В пилюці й попелі сліпцями лізти… Лизать, мов хробакам, із вогняних криниць, Старця́ми їм на цвинтарі світанків Молити ниць… Колін горби, На ланцюгах до паколів прип’яті, Шляхами обперезані навхресно, Обгавкують, обпатрують їм п’яти… Я черепом вкочусь під ваші вії, Здійму я мертвих, Боже, іменем Твоїм, Амінь!.. З країв, де листям облетіли дні, Де чорна костомаха, ніби вдома, Я випливу у човника на дні, Я проросту із диби дубенятком, Продерши млу, зірву печатку долі Злої, Вдеруся до воріт, Здеруся на амвона: — Гей, злидні-крамарі, Причинники, ганчірники старі, Старці базарні, У чорній цій дірі У постіль мли Всі покотом лягли Ви о нічній порі!.. Несуть з усіх усюд обвуглені тіла, Їм брудершафтами втішатися укупі, І орють борозни плечима трупи, Сріблиться з чорноти запаморочлива імла: