Настя Коваленко - Щастя , Настя Коваленко

Героїня стояла на сцені, відчуваючи, як у неї тремтять коліна. Лише мить тому вона поспіхом вбігла до зали, з надією дивлячись на чоловіка, який проводив прослуховування. Його погляд був серйозним, але врешті він кивнув, дозволяючи їй виступити.

Вона глибоко вдихнула й ступила вперед. Але варто було музиці заграти, як її охопило хвилювання. Її голос здригнувся, слова раптом зникли з голови. Судді почали переглядатися між собою, хтось уже збирався щось сказати. Паніка стискала груди, але раптом вона згадала погляд батька, його тихі слова перед від’їздом: «Біжи, ти повинна це зробити».

Вона заплющила очі, глибоко вдихнула й зробила другий крок уперед. Серце калатало, але цього разу голос лунав твердо й упевнено. Її спів заповнив залу, ледь вловимий спочатку, а потім набираючи силу. Кожна нота звучала щиро, кожне слово було пройняте емоціями. Вона співала не просто пісню — вона співала свою історію.

У залі запала тиша. Судді більше не переглядалися, а слухали. Мить здалася вічністю. А потім один із них усміхнувся й повільно зааплодував.