Кері Блек - Імперія обіцянок та гріхів, Кері Блек

Лівіанна абсолютно ніяк не відреагувала. Наче цього всього не було. Чого не скажеш про усіх присутніх, які тихо перешіптувалися. Та варто було лише зиркнути моїй мамі та розмови вщухали. 

Щоб розвіяти незручну паузу, чоловік з попелясто-русявим волоссям, карими очима та витонченими рисами обличчя почав підходити до мене. Це мій наречений. Мій Томас.

Майбутній імператор виглядав бездоганно, як завжди. Бежева сорочка підкреслювала його благородний вигляд, а темно-зелений оксамитовий камзол із тонкою золотистою вишивкою надавав йому величності. Навіть найменші деталі - від вишуканого плаща до акуратної зачіски - випромінювали аристократичну елегантність, яка, здавалося, була йому притаманна від природи.

Заздалегідь він дізнався про моє вбрання та підібрав собі схоже, адже ми майбутні імператор з імператрицею. 

- Імперія понад усе! - гучно мовив він та зал підтримав його вітанням. 

Томас злегка нахилив голову, він був для мене підтримкою та кожне його слово мало вагу. 

- Алісіє, моя Лісо, - його погляд, теплий але водночас пронизливий, тримав мою увагу. - Імперія понад усе. Твої бажання, мої бажання - усе це ніщо перед величчю імперії. Ти - її серце, спадкоємиця. Я вірю в тебе. Разом ми зможемо створити імперію, яка стоятиме вище за всі інші світи та…

- Усе готово, - раптом перебив його, той на кого я намагалась не звертати уваги. Це був король королівства Супербії. Він стояв велично споглядаючи на весь цей «цирк» за його словами.

Я повільно повернулась та заглянула у блакитні очі, які випромінювали крижану байдужість, ніби навіть у цю мить, перебивши майбутнього імператора, він не відчував ані краплі докору сумління.

Томас подарував йому важкий погляд, майже колючий. В куточках губ, мого нареченого промайнула тінь скривленої усмішки, яку він поспіхом придушив, коли я торкнулась його плеча. 

- Не варто, - тихо мовила до Тома. 

Після прощання усіх представників країн, я зрозуміла, що шляху назад немає. 

Всі чекали доки я увійду в портал, але я завагалась, тримаючи одну ногу піднятою. Магія порталу почала світитись та манити своєю красою.  

Я намагалась думати про Тома, щоб він став моїм помічником, як ми й домовлялись. Згадувала наші побачення, нашу першу зустріч. Коли він приїхав в імперію, щоб заявити про себе, як нового представника від королівства Інвідія. Та доля в той момент, коли наші погляди зустрілись, вирішила інакше.

Та в думках був такий хаос, що мені з кожною секундою ставало важче сконцентруватися. 

Що якщо я розвернусь і піду за Амарією? В мами більше немає доньок, які сядуть на трон. Її старша сестра Лоранна давно загинула від хвороби. Середня ж сестра, мами, Лотіанна загинула у випробуванні. Дітей у них немає. То ж ми єдині спадкоємці. Точніше я.

Можливо я також загину? Що, як Варіон Драксель тут не для того, щоб налаштувати портал, а навпаки, щоб я розвіялась та зникла з лиця імперії. 

Магія порталу вже дісталась до моєї ноги та не встигнули оточуючі змигнути оком, як я зникла в безкінечному світінні. 

Від автора: 

ШІ бачить мати Алісїї занадто молодою))

Лівіанна Лоран та Густав Ірлі 

Амарія Лоран

Томас