Тетяна Барматті - Фея - Повелителька часу, Тетяна Барматті

– Не можна відмотувати час назад у такий день! – Голосно прокричала Ніла. – Це принесе невдачу.

– Ліраель! – Почули всі крик Верховної феї. Вона вочевидь почула те, що не повинна була чути.

Стиснувши зуби, Ліра окинула подругу гнівним поглядом, а потім шикнула на всіх, щоб вони їй допомогли позбутися всіх прикрас. Якщо вона не поквапиться, то цей день точно стане для неї найгіршим днем у житті. Точно день ганьби, не інакше. Тоді вона точно піде у зовнішній світ і більше не повернеться! Принаймні, не повертатиметься кілька років, поки всі не забудуть сьогоднішню ганьбу.

– Ми все виправимо, – отямилася Ніла, схопивши свій вінок і потягнувши його.

– Моє волосся! Ніла!

– Вибач-вибач, зараз я все виправлю.

– Ніло, ти виправляєш чи хочеш убити мене? Ой! Що ти робиш? Не три так сильно, у мене шкіра з обличчя зараз злізе. Як же боляче...

Крутячись у різні боки, добрими стараннями дівчаток, Ліра тільки й могла, що кричати. З одного боку їй розплутували волосся, яке, виявляється, було вплетене у вінок. З іншого боку їй допомагали «змити» макіяж, просто натираючи її обличчя до оніміння. Ще й пояс із камінчиків зачепився за її сукню і ніяк не хотів зніматися.

– Що ви робите? Ліра! – Ахнула Верховна фея, щойно побачила все, що відбувається. – Дівчатка, вийдіть швидко, – суворо промовила вона, почекавши, поки всі вийдуть.

– Бабусю...

– Не плач, усе добре, – серйозно промовила старша фея, а потім зітхнула. – Просто відмотай час назад на годину.

– Що?

– Ти чула, що я сказала, не проси повторювати, а то так підеш, немов опудало, – пошепки пригрозила Верховна фея, відвівши погляд. Вона справді не бачила іншого рішення.

Уважно подивившись на бабусю, перевіряючи, чи не жартує вона, Ліра клацнула пальцями, відмотуючи час назад. І, безумовно, якраз вчасно, адже наступної секунди до неї в кімнату зайшли дівчатка, щоб допомогти їй «причепуритися». Утім, цього разу Ліра їм подібної можливості не дала й одразу ж виставила зі свого будиночку, проводжаючи їх холодним поглядом. Хоча, чого брехати, кошмар, який вона тільки-но пережила, усе ще був надто яскравим, щоб вона просто залишила цю ситуацію без своєї уваги.

– Ліро, ти вже прокинулася? – Прийшла через деякий час Верховна фея, дивлячись на свою онуку примруженим поглядом.

– Прокинулася і ти вже була в мене, –  усміхнулася хитро маленька фея.

– Я була в тебе?

– Так. Ти сказала мені відмотати час назад, – з особливим задоволенням поділилася вона головною новиною.

– Такого не може бути!

– Ще й як може, а інакше я б не ризикнула говорити це.

Анітрохи не бентежачись перед примруженим поглядом бабусі, Ліра невинно посміхалася. Природно, вона всім своїм виглядом показувала, що її слова – це чиста правда. Вона взагалі не думала брехати, і була особливо радісною. Все-таки, як не крути, бабуся завжди їй казала, щоб вона не використовувала магію для власних незначних справ.

– Щось сталося? – Насупившись, точно визначивши, що Ліра не бреше, поцікавилася напружено Верховна фея. Якщо щось справді сталося, вона б воліла уникати проблем і не псувати повноліття своєї єдиної онуки. До того ж, цей день був дуже важливий для всіх фей.

– Нічого страшного, мене дівчатка просто хотіли причепурити до свята.

– Причепурити? – Перепитала Верховна фея і, отримавши у відповідь кивок, відвела погляд. Хоч вона не знала, що точно сталося, але це не заважало їй почуватися ніяково. Справді, її слова протягом усіх років стали в один момент жартом.

Кашлянувши, Верховна фея пішла, а Ліра хитро розсміялася. Звісно, вона не думала сильно бентежити улюблену бабусю, але й не могла залишити все просто так. Якщо так подумати, то за всі ці роки – це була єдина можливість показати наочно всім, що феї теж використовують свої сили для власних потреб. Усі вони одинакові, просто інші воліють використовувати свої сили для чогось «значущого», а вона використовує їх відкрито завжди.

– Ліро, а де всі? – Розгублено уточнила Ніла, тримаючи в руках свій поки що цілий вінок.

– Я їх вигнала.

– Чому?

– Бо ви всі разом уже зіпсували мені день повноліття, – байдуже видихнула вона, знизавши плечима.

– Уже зіпсували? Ти відмотувала час назад? – Пошепки «закричала» Ніла.

Зітхнувши, Ліра чесно кивнула, не вдаючись у подробиці. Сама вона, звісно, могла побешкетувати і розповісти бабусі про її слова, але не іншим. Верховна фея була для всіх головним орієнтиром у житті, і вона не мала наміру ставити під сумнів її слова.

Утім, іноді Лірі насправді не подобалося, що доводилося повторювати й розповідати, що ж сталося. У дитинстві бувало навіть таке, що вони домовлялися з Нілою відмотати час назад, але потім тільки вона одна знала, що в них було на годину більше часу на ігри. У своїй магії, як не крути, але вона була абсолютно одна. Хоча, в деяких випадках, як із бабусею, це виключно плюс.

Взявши вінок з рук подруги, застережливо подивившись на неї, Ліра швидко вдосконалила його, «піднявши» всі квіти і листя, які трішки зажурилися. Вона в буквальному сенсі змогла за п'ять хвилин повністю доробити недосконалий вінок найкращої подруги, самостійно одягнувши його собі на голову. На жаль, вмінню Ніли вона вже не могла довіряти. Та й ще надто свіжими були спогади.

– Так набагато краще, – анітрохи не образившись, похвалила її Ніла.

– Ти молодець, гарний вінок вийшов, – промовила у відповідь Ліра, посміхнувшись. – Ходімо, вже скоро буде час. Пора мені ставати дорослою.

Переглянувшись, дівчатка взялися за руки і вийшли на вулицю, де вже зібралися всі феї їхнього поселення. Звичайно ж, у такий чудовий день усі хотіли бути присутніми, адже повноліття – це новий виток у житті для кожної феї. Сама Ліра також не раз була присутня на обряді поклоніння сонцю інших фей, спостерігаючи за цим священним дійством.

– Ліра, настав час, – подивившись угору, голосно сповістила всіх Верховна фея. – Давай, дівчинко, прийшов твій час.