АнєчкаLB - Ангедонія, АнєчкаLB

- Що? - спантеличилася Пола.

- Чомусь подумав про те, що твоє світле волосся, вираз обличчя і мікрозріст асоціюються в мене з чимось дитячим. Така собі фея з мультика.

- Навіщо ти мені це кажеш? - дівчина опустила погляд у меню. - І в мене не "мікрозріст". Це просто дехто мав нахабство безмірно вирости. Від жадібності.

Ліам усміхнувся.

- Ти натякаєш на те, що я високий?

- Не просто високий. Гігантський.

- Тобі так здається тому, що в тебе мікрозріст.

З чого почали, тим і закінчили. Пола вже дратувалася. Зарозумілий, себелюбний і чванливий напарник спеціально дражнив її.

- Знаєш, у нас не вийде співпраці. Ми не займаємося завданням. Даремно витрачаємо час. Я сама буду робити цю роботу.

Напарниця збиралася йти.

- У нас ціле літо попереду на це дурне завдання. Розслабся. Давай поговоримо. Ти вже визначилася із замовленням?

- Ти завжди так поводишся? Я уявляла тебе трохи іншим.

- І яким же?

- Не знаю. Нормальним.

- Помилилася, - з усією серйозністю заявив Ліам. - Я мерзотник, негідник, гад і покидьок. Так начебто виховані дівчата висловлюються? Загалом, хто завгодно, тільки не нормальний. Тому попереджаю одразу. Не сильно зачаровуйся, щоб не розчаровуватися. Відома фраза?

- Чому ти вирішив, що можеш мене цікавити?

- Це видно з твоєї поведінки. За твоїм поглядом, який супроводжував мене не один день навчання. За твоїм голосом, що заїкається, і нервовими рухами пальців. А прискорений пульс на твоїй шиї видно за кілька метрів. Але ти це даремно. Тобі потрібно вибрати когось іншого, Пола Пітерсон.

Ух ти. Якими кулями він стріляє. Пола сиділа і не ворушилася. Вона почувалася ураженою і приголомшеною.

- Кави? - добив Ліам.

Дівчина мовчки взяла рюкзак і вийшла з кафе.

До будинку кілька кварталів. Пройтися і заспокоїтися? Втекти, як вода. Вона сама вигадала ілюзію із зовнішністю Ліама Саломона і сама закохалася в неї. Засинала з мріями про близькість, прокидалася і прагнула хоча б пройти біля нього. Здається, у кожного є свої кумири. Можна побачити всього лише одне фото. І спроектувати ситуації та події на життя вперед із людиною на цій картинці. Підносиш її на п'єдестал і приписуєш їй усі відомі у світі достоїнства. От тільки, коли дійсність виявляється дещо іншою, з'являється їдкий присмак розчарування. Як наступили і розчавили? Приблизно. Цікаво, так завжди буває? Пола надто мало знає про хлопців, кохання та стосунки. Взагалі нічого не знає.

Біжать хвилини й Пола. Сонце заливає затишну вулицю маленького містечка з милими будиночками і пишними деревами. Напевно, потрібно докладніше розповісти про це місце. Воно дивовижне загалом і в кожній дрібниці. По-перше, містом забороняється пересуватися на авто, яке працює на паливі. Тільки електромобілі, веломобілі, велосипеди, велокарти або пішки. При в'їзді в місто вас обов'язково попередять про це. Запропонують поставити свою машину на стоянку або в гараж, а натомість ви зможете орендувати будь-який інший дозволений тут транспорт. Скажете, складнощі? Це анітрохи не відлякує туристів, а навпаки, тільки більше приваблює їх. Дивитися тут є на що. Це зовсім інший і незвичний нам світ. Мер містечка Малькольм Мур болісно і наполегливо боровся за чисте повітря та втілення своїх ідей. А цих ідей у нього було безліч. Місто нагадує величезний ботанічний сад. Кожен акр землі - витвір мистецтва ландшафтного дизайну. Всілякі яскраві та строкаті клумби з фігурами й квітами. Топіарій - чудернацько сформовані кущі та дерева. Незвичайні алеї, лавки і ліхтарі. Заливистий і радісний спів птахів чути, здається, звідусіль. Велика різноманітність їхніх видів і незліченна кількість. І для них повсюдно стоять спеціальні годівниці. Що ще? Фонтани, гори, водоспад, декоративні ставки з рибками. Є лавки-акваріуми, які просто стоять. Неймовірні альтанки. А ще тут не дозволяється будувати висотні будівлі. До того ж не можна залишати їх безбарвними. Архітектурне управління наполегливо вимагатиме пофарбувати споруду. Тому всі будинки найрізноманітніших забарвлень: лимонні, рожеві, бірюзові, блакитні, персикові. Усі - кольорові й одноповерхові. Непрактично? Так задумав Малькольм Мур. Йому, до речі, лише двадцять п'ять. Але те, на що перетворилося місто під його управлінням, - диво. І дуже продумано. За всією цією красою і чистотою потрібно постійно стежити. А це - робочі місця для населення містечка. Його незвичайність і дивовижність приваблюють туристів. А це дохід усім: готелям, магазинам, кафетеріям, салонам, водіям веломобілів. До слова, закладів хоч і небагато, але в них відчувається душа. Як і в усьому в цьому містечку. Власники повністю віддаються своїй справі. Ставляться до своїх закладів не як до роботи чи способу збагачення. Це для них другий дім. Тому тут повсюдно панує дружня і сприятлива атмосфера. Красиве, чисте і добре містечко.

Дівчина неспішно йшла дорогою і подумки рахувала кроки. А винуватець її стану продовжував сидіти в кафе. На столі холодна недоторкана кава. Задумливий погляд у вікно і голова, сповнена дурниць. "Чи достатньо відразливо я поводився? Чи не перегнув палицю? Мені не потрібні стосунки і не хочу, щоб вона закохувалася ще більше. Краще поводитися, як повний кретин. Побільше голок у словах і гордовитості в погляді. Хамство - хороший захист від фанатичних маленьких дівчаток. Почуття провини до цього додається?"