Юлія Вирва - В обіймах смерті , Юлія Вирва

Тимур часу не гаяв. Він пішов до своїх колишніх колег з поліції. Йому необхідно було дізнати про схожі випадки викраадення людей раніше та про різні таємні організації, які діяли або досі діють у Вольвичах та Львівщині. Таким чином він зміг би  знайти зачіпку та вийти на слід викраденої дівчини. Чому саме її викрали було невідомо. Інтуїція підказувала, що рухається у вірному напрямку. Рано чи пізно викрадачі дадуть про себе знати. Та тоді може бути занадто пізно. 

Пізно, щоб врятувати полонянку. Може вона там не одна. Одним з таких колег був Олександр Печериця. Хоч він мав власне детективне агенство в містечку Медунець, але періодично жив у своїх батьків у Вольвичах. Цей високий кароокий шатен злегкістю зачаровував представниць прекрасної статі. На чоловіків його чари на щастя не діяли. 

- Привіт друже. Давно не бачились. Що нового в тебе? - поцікавився Сашко, плескаючи того по плечі. 

- Створив тут власне детективне агенство і маю наречену. Був на фронті отримав поранення. Час від часу доводиться користуватися ціпком. Різко реагую на зміну погоди. 

- Ого я тебе вітаю. Чим можу допомогти цього разу?  Я теж там був. Досі не йму віри що вижив. І головне довго не розумів навіщо вижив. Та згодом зустрів Маргариту Сергійчук. Вона працює моєю помічницею. 

 - Мені потрібна інформація про те чи зникали тут люди раніше. Я маю на увазі на Львівщині.Чи була тут секта або щось на неї схоже? Будь яка інформація може виявитися корисною. Скидатимеш усе мені на вайбер. 

- Ну ти загнув. Я спробую допомогти та результат буде не скоро. Сам мусиш розуміти. Такі речі потребують часу та зусиль. 

- Тоді домовились. З мене сьогодні обід як нагорода.

Після цього вони пішли в кафе. Животи грали марші так як чоловіки зранку ще нічого не їли. Замовивши страви вони неквапливо розглядали тутешню публіку. Переважно це були чоловіки, які після роботи  на заводі заходили перехилити чарочку другу. Але так, щоб дружина не взнала. Ці люди були копіями. Для них важливо заробляти гроші, оплачувати комуналку та купувати продукти. Їхній мозок поступово перетворювався на желе. В цьому й полягає трагедія сучасного українського суспільства під час війни. Страшної війни в сучасній Україні.