Юлія Вирва - В обіймах смерті , Юлія Вирва

Я вийшла з офісу і зачинивши його на ключ та поставивши на сигналізацію попрямувала до будинку,де тепер жила. Іноді мені здавалося, що це все сон і рано чи пізно я прокинусь в селі, де мене вбиватиме мій колишній бойфренд. Але він мертвий. Я сама бачила як Тимур його вбив, щоб захистити мене. Але чи дійсно він його вбив? Я знаю про його почуття. Та невже він може бути вбивцею? Мій бос і тепер наречений був на фронті. Сам мені розповідав про це. Знає спосіб знищити ворогів. А раптом я знову допускаючи помилки, намагаючись поєднати своє життя з ним? Де знайти відповіді на питання, які не давали спокою моїй душі? 

Може я сама себе накручую в тому в моїй голові з'являються такі негативні думки? Після пережитого психологічного, сексуального та  фізичного насильства я не відчуваю себе в безпеці,знаходячись серед великого скупчення людей. Тобто в рідних Вольвичах. Якщо це містечко можна так назвати. Саме через це я стала телепаткою. З легкістю читаю думки і передаю їх на відстані. Стала іншою. Іноді мені хотілось би зникнути остаточно звідси. Забути про все і жити спокійно десь на безлюдному острові. Де панує справжній мир . Робота з психотерапевтом не дала користі. Біль не вщухає. Моє минуле буде завжди зі мною. Від того стає моторошно. 

Ось нарешті вдома. Зачинивши двері на два замки вмикаю світло в коридорі й неквапливо роздягаюся. Квартира зустріла мене тишею. Гнітючою тишею після важкого та напруженого дня. 

 Зайшовши в кухню я зрозуміла, що не купила собі продукти. Вирішила замовити дві піци та овочеві салати. Оплативши доставку стала очікувати на дзвінок від кур'єра.Хвилини тягнулися дуже довго, немов знущаючись з мене. Тимур досі не подзвонив. Паніка в моїй душі швидко зростала. Це все через пережитий в минулому стрес. Треба лікуватися. Але чим? Психотерапія здатна мені вилікувати лише частково. Решта належатиме лише від мене самої. Чи готова я продовжувати лікування? Чи зважуся на це? 

Нарешті пролунав дзвінок телефону і я спустилася вниз за замовленням. Двері відчинилися і перед ді мною постав безвусий юнак. Забравши замовлення і давши йому чайові я швидко побігла на гору навіть не довідавшись його ім'я. Опинившись вдома й зачинивши двері на два замки я зайшла в кімнату і не роздягаючись впала на ліжко. Місяць яскраво світив за вікном, надаючи вулиці містичного забарвлення.