Роман Олійник (Argonayt) - Поклик З Минулого, Роман Олійник (Argonayt)

Ти не думай, я не якась там хвойда, що тільки про те й думає як би ото скочити в гречку з першим-ліпшим чоловіком. Просто тоді так склалися обставини. Після операції мені було дуже самотньо. Так хотілося чоловічого тепла, ласки, ніжності. Мій чоловік вже який місяць був на заробітках, та й тоді наші стосунки залишати кращого. А тут ось такий мужчина, турботливий, чуйний, добрий от я й не стрималася та зробила те про що потім неодноразово шкодувала.

Але то було потім, а тоді я знаходилася на вершині блаженства. Майже півроку не ходила, а наче літала на крилах. Серце починало шалено стукотіти лише від одного спогаду про нього. А коли Максим дзвонив то відчувавала як кров починає збуджено нуртувати в жилах від одного звуку його голосу. Це була якась солодка мара, в якій я забувала про все на світі лиш мріяла про його ніжні обійми, палкі поцілунки, пристрасні пестощі, і все те що робить жінку неймовірно щасливою.

На щастя це солодке безумство тривало не довго. Врешті-решт здоровий глузд взяв верх над гарячими почуттями і я второпала, що дальше так продовжуватися не може. Розбивати дві сім’ї, залишати дітей без батьків, наражатися на нескінченні плітки в селі, осуд рідних та близьких було понад мої сили. Я вирішила що на цих грішних стосунках треба поставити крапку. На нашій останній зустрічі про все й сказала Максиму. Він сприйняв моє рішення стійко і з розумінням, хоча по його очах бачила як йому в цю мить було боляче. Мені було не легше, але іншого виходу у нас тоді не було. Більше ми не зустрічалися. Навіть не дзвонили одне до одного. Як склалася подальша доля чоловіка не знаю, лишень долітали чутки що він давно вже разом зі своєю сім’єю переїхав в інше місто.