Мелорі Бронд - (не) згоріти вщент, Мелорі Бронд

Глава 22

Алекс

Зранку проснувся від дзвінка в двері. Планував поспати в суботу, але нав'язливий дзвінок раз у раз не давав цього зробити. Зіскочив з ліжка, одягнув футболку з штанами, вийшов в коридор, щоб подивитися кому там так не терпиться, о восьмій годині ранку. Відчинив двері не вірячи своїм очам.

— Ти, невже за стільки часу згадав, що в тебе є син.

Я поглянув пильно на нього. За той час, що ми не бачилися, він помітно ще більше постарів. Сивина повністю вкрила його скроні, погляд втомлений і потухлий. Видно молода коханка всі соки вижимає з нього. Що ж, мені його не шкода, він свого часу не пожалів маму.

— І тобі привіт, Алексе. Що, так і тримати будеш мене в коридорі, не запропонуєш рідному батькові кави?

—  Гостей не чекав, а тим більше на тебе. Заходь вже, раз прийшов.

Він зайшов до квартири  розглядаючись по сторонам, ніби шукав щось, або когось побачити.

— А ти що сам?

— Відколи тебе стало турбувати де я і з ким. Ніколи не повірю, що тебе справді хвилюю я. Щось не пригадую, щоб ти брав активну участь у моєму житі. За чотири місяці, ти тільки двічі подзвонив. Один раз повідомити, щоб я забрав свій байк, бо він тобі бачте сильно заважає. А другий, що ви з Кетрін плануєте одружитися. А тепер я так розумію, прийшов особисто запросити на весілля. Чи є ще якась причина, про яку я не здогадуюся?

 Він підійшов до столу, зневажливим поглядом обвів інтер'єр кухні.

— Не думав, що ти будеш жити в такій халупі? Невже, Вікторії спадок такий мізерний, і її акції нічого не варті?

Я зціпив зуби від люті. Мої вилиці напружилися і заходили. Невже він не знає, про мій рахунок в банку. Що ж, так навіть і краще. Нехай думає, що хоче, доводити щось йому не збираюся.

— Так ти прийшов дізнатися про гроші мами? Не хвилюйся ти так "татку", до тебе не прийду по допомогу. А весь непотрібний пафос, мене не цікавить. Я люблю зручність і простоту.

— Алексе, скоро в тебе розпочнеться практика за кордоном, якщо ти не забув. Це великий для тебе шанс, не упусти його.

— Батьку, я вже тобі говорив, але повторюся ще раз, мене це не цікавило ні тоді, а тим більше зараз. До того ж, в мене інші плани з моєю...

Мало не проговорившись про Мел, я швидко виправився.

— З моєю спадщино, я ще не вирішив, що робити з акціями.

— А що з ними буде, ти завжди можеш віддалено їх контролювати. Закордонний досвід тобі не помішає, такий шанс мають одиниці, невже ти не розумієш? А з твоїми акціями, як я бачу, ситим сильно не будеш, - продовжував він тиснути, намагаючись добитися свого.

— Скажи мені тільки одне, навіщо це тобі тату? Невже піклуєшся про мій добробут? Моя відповідь ні і все.

Він сердитим поглядом свердлив мене, кілька секунд. А потім,  втомлено потер перенісся.

— Що ж, я тебе почув і висновки зроби теж.

Батько не прощаючись вийшов, голосно захлопнувши двері. Я кілька хвилин стояв прокручуючи його слова. Щось він швидко здався, невже весь запал з коханкою втратив. Ну і нехай, мені байдуже, в мене свої плани.

Як тільки закінчу навчання, займуся пошуком нам з Меланією будинку і зроблю їй пропозицію. Своє подальше життя, я хочу провести з нею. Про свої плани її не розповім, зроблю сюрприз. За чотири місяці стосунків, я тільки більше переконався, що вона саме та дівчина, яку я хочу за дружину.

Її ніжні дотики, щира посмішка, спраглі поцілунки будоражать щоразу моє тіло і серце. Втратити Мелані не хочу. Неодноразово ловив захопливі ласі погляди її колеги, Віктора Івановича, в сторону Мел. Він весь час намагається біля неї тертися.

Чоловік він статний і красивий, тому я закипаю кожного разу, як побачу його біля неї. Меланія переконує, що Віктор Іванович не переходить межі дозволеного, але я все рівно йому не довіряю. Якби, не наш секрет, я б йому показав чия Мел дівчина.

Мамині акції приносять непоганий дохід. За чотири місяці я поступово почав входити в суть справи фірми, поєднуючи з навчанням. Досить важко, але я стараюся і мені це дуже подобається. Моя завзятість інших акціонерів захоплює, вони покладають на мене великі надії.

Фірма "Валтбуд" займається будівництвом і продажем нерухомості. Мої юридичні знання, неодноразово знадобилися за цей час. Поки що, як консультанта, в тій чи іншій ситуації. Як тільки отримаю диплом, зможу професійно виконувати свою роботу. На фірмі переконують, щоб саме я, зайнявся юридичними справами після навчання. В мене виходить досить непогано, в інституті я здобув хороші знання.

Практика мені б точно не завадила, але Меланію не залишу. А пропонувати поїхати зі мною, це програшний варіант. Сестру вона не зможе залишити. А перед вибором ставити Мел, я не хочу. Вона буде кожен день себе картати, що я втратив таку можливість. Тому я і словом не обмовлюся, що є така можливість. Буду поступово набиратися досвіду.

Пожертвувати нашим коханням, заради кар'єри, я не готовий. Без неї, це все мені не потрібне. Ніколи б не подумав, що тато виявиться правий і його вибір, моєї професії буде так доречний.

Заварив каву, взяв свої любимі кекси. Сів за стіл, пролистав свіжі фотографії, які прислала няня. Я, як і обіцяв, відправив Марію Романівну у всесвітню подорож. Вона довго пручалася, але я наполіг на своєму. Вже два місяці подорожує. Щотижня скидує фото неймовірних краєвидів.

Няня заслужила за стільки років служби в нас, таку відпустку. Таку щасливу її давно не бачив. Очі горять захопленням на кожному фото. Щоразу, дякує мені за таку можливість, побачити світ. Допивши каву взявся за приготування сніданку.

Поглянув в холодильник пусто, тільки самотня банка кефіру і кілька фруктів. Одягнувся і поїхав до супермаркету, щоб зробити запаси на тиждень. Блукаючи між полиць не побачив, як наїхав візочком Юлі на ноги.

— Ай як же боляче, -  скрикнула вона і зловилася за забиту ногу, —  Алексе, ти що собі дозволяєш, не бачиш що я стою?

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍