Світлана Володимирівна Тараторіна - Дім Солі, Світлана Володимирівна Тараторіна

знаю, що в цій ямі дехто з вас хотів би бачити

мене! Але не сьогодні. Я знаю, що дехто з вас продався послам Боспору та

Херсонесу. Але настане день — і ці міста впадуть перед нами на коліна.

Коло заворушилося. З тіней вийшли охоронниці Амаги та скрутили послам

руки. — Я не шукатиму зрадників, — Амага поклала руку на плече Левкону, —

майбутня війна розсудить. Подарує смерть або прощення.

— За наймудрішу царицю! — воєначальник підняв чашу, ковтнув і

передав Амазі. Його очі палали незрозумілим вогнем.

— За вірність братів і смерть ворогів! — Амага осушила кубок, витерла

вуста й подивилася на Левкона. Він закашлявся, в очікуванні звів погляд на

царицю і схопився за горло. Воєначальники скочили з місць. — Ти думав, що

зможеш отруїти мене аконітом? Я п’ю його з дитинства. А от ти вибрав

неправильних порадників. Що тобі сказали? Тримати корінь локусти за щокою?

Пожувати рум’янок? Чи, може, ти сховав дрібку кривавої солі з колиски Тарга, щоб самому не отруїтися? Навіщо ти намагався мене вбити? Через Фоанта? Ти

перехолодив помсту.

Левкон захрипів. На темних губах виступили криваві бульбашки.

— Що? Я не можу зрозуміти, що ти белькочеш.

— Ти забрала мого сина, царице. І ти помилилася, у чаші був не тільки

аконіт.Очі воєначальника закотилися, і він обм’як. І цієї ж миті Амага відчула, як

її тілом розливається холод. Вона спробувала покликати на допомогу, але язик

обважнів. Ставало дедалі важче дихати. Світ навколо закрутився. Перед очима

замайоріли обличчя воєначальників. Вони зібралися на відстані простягнутої

руки й спостерігали за її смертю. Тільки темношкіра охоронниця, яка була з нею

поряд багато років, відвела очі. І тоді Амага нарешті все зрозуміла. Зраду кували

давно. Її охоронниця видала склад напою, який пила цариця, і зрадники знайшли

те, чого не було в суміші — фармакону — отрути богів. Левкон пожертвував

собою, щоб відволікти її увагу, виграти час і не дати випити протиотруту.

— Боягузи, — прошепотіла Амага. — Пошкодували навіть меча.

Вона відчула, як її підняли із землі, обв’язали мотузками й спустили до ще

вологої від крові ями, але заривати живцем не стали. Амага мала відпустити свій

бунтівий дух, щоб він не прив’язувався до місця, а став у стрій із духами інших

царів. Запечатувати такий дух у кургані — наражати плем’я на небезпеку. Тому

заколотники вирішили почекати до світанку. З нею ж вони поклали Золоту

Колиску та корону з бляшками, що раніше покривали тіло Тарга.

Коли звуки стихли, а зірка Діви зійшла над сонним степом, Амага відчула

чужу присутність. Це був Сакатево. Єдиний, хто її не залишив. Він плакав і

молився Діві. Цій паскудній зрадниці. Сакатево витер їй обличчя мокрою

ганчіркою і влив до рота кілька ковтків води. Амага занадто добре знала отрути, щоб триматися за надію, і все ж подумала, що він шукає спосіб її витягти. Каліка

любовно погладив Золоту Колиску. Амага б розсміялася від безсилої люті, але

фармакон паралізував тіло. Усі роки, як ланцюг пса, Сакатево тримала біля неї

любов до зловісного подарунка Діви. Але вибору в Амаги не було. Вона зібрала

сили для останнього прохання і прошепотіла:

— Заради всіх років забери корону. Забери Тарга.

Сакатево кивнув, обережно зняв із її голови червоний ковпак і подивився

вгору. А потім відірвав бляшки й поклав Амазі на обличчя.

— Пробач, царице. Але тільки він у всьому світі здатен стримати твою

лють. Я молитимуся Діві, щоб ви обоє спали.

Амага встигла відчути, як над її головою поклали кришку, як упали перші

грудки землі. А потім із темряви випливло обличчя Тарга. Як і завжди, він сів

поруч і поклав руку на її плече.

7 Меланхлайни, або меланхлени, — давній народ, що мешкав у Східній

Європі в I тис. до н. е. Назва походить від того, що меланхлайни носили чорний

одяг (чорноодягнуті; гр. Μελαγχλαινοι). За Геродотом, — короткі чорні плащі.

8 Скіфос ( гр. σκύφος) — давньогрецька широка та глибока посудина для

вина. Мала низький бортик, ручки, які примикали горизонтально до верхнього

краю посудини, а іноді й були відсутні.

9 Кілік ( гр. κύλιξ, — кубок, чаша) — давньогрецька широка посудина, найуживаніший різновид посудини для пиття води. Кілік мав легку коротку

ніжку (або зовсім її не мав), більш-менш плаский корпус і пару ручок.

10 Легендарні племена, що мешкали на території сучасного Криму у ІІ ст.

до н. е.

Ма. Мати і донька

Ма залишила Талавіра спати, а сама вискочила з погреба — святилища

Діви. Уже почало світати. Її мучили почуття провини й тривога за сина. Суєрна

буря закінчилася задовго до того, як вона вирушила на його пошуки. Сліди

нічного божевілля були всюди.

На місці юрти Фат тепер стояла величезна гарба, запряжена двома

десятками волів, від яких лишилися самі кістяки. На голові кожного між

ратицями стриміла гостроконечна шапка з червоною зіркою. Така сама зірка

прикрашала вхід до гарби.

Ці зміни викликали в уяві Ма жахливі картинки: Бекир прикутий до ліжка, а його тіло вкривають потворні мутації.

Замість юрти Лєнури з’явилося акуратне коло з каміння, а впритул до

помешкання Аслана виріс курган. Можна було тільки здогадуватися, що в ньому

оселилося. Востаннє така буря лютувала відразу після її приходу в Ак-Шеїх.

Тітка Валька сказала б, що це Дешт хоче щось їм розповісти. А Ма думала, що

це природа прагне добити тих, хто так із нею повівся.

Юрта Азіза-баби стояла на місці. Під нею було одне з найбільших

бомбосховищ, воно могло витримати майже всі бурі. І дітей мали б сховати саме

там. Азіз-баба завжди опікувався дітьми, байдуже, з якої аіле вони були. Ма