Вадим Денисенко - Політики не брешуть. 10 законів взаємодії політиків і виборців, Вадим Денисенко

суд і програла його 22 жовтня. Так само вона програла апеляцію. Завдяки цьому на руках в організаторів схеми опинився судовий вердикт, який набрав законної сили і фіксував правомірність виведення «Межигір’я» з державної власності.

Тим часом 19 листопада 2007 року компанія «Медінвесттрейд» перепродала «Межигір’я» компанії «Танталіт», яку теж пов’язують з угрупованням Януковича. Остання незабаром оформила оренду на 49 років ділянки площею 129,28 га. У жовтні 2009-го Держкомзем у відповідь на запит Мін’юсту повідомив, що земельні ділянки в урочищі «Межигір’я» орендують троє землекористувачів: 127,51 га — ТОВ «Танталіт», 7,6 га — благодійний фонд «Відродження України», 1,77 га — громадянин Янукович В. Ф.

Земельну діляночку менше як 2 га Янукович отримав в оренду від компанії «Танталіт». А от нерухомість на тій діляночці дісталася йому завдяки політичному обміну, про який розповіла газета «Дело» наприкінці лютого 2008 року255. За інформацією газети, 9 липня 2007 року Ющенко по телефону привітав тодішнього прем’єра з днем народження, а через кілька годин підписав секретне розпорядження № 148. «Урядова дача на території комплексу відпочинку “Пуща-­Водиця” надається в користування главі Кабміну Віктору Януковичу», — начебто сказано в документі, який так і не з’явився ні на сайті президента, ні в інших відкритих джерелах (розпорядження № 148/2007-рп досі немає в базі даних «Законодавство України» на сайті Верховної Ради).

Єдине офіційне підтвердження того, що розпорядження існує, газета дістала від Державного управління справами, яке повідомило, що розпорядження надало в користування тодішньому прем’єру «дачний будинок на території комплексу відпочинку “Пуща-­Водиця”, який потребує ремонту». У Державному управлінні справами уточнили, що комплекс відпочинку «Пуща-­Водиця» охоплює базу відпочинку «Пуща-­Водиця» та резиденцію «Межигір’я», де й проживав Янукович. Газета «Дело» припустила, що за дачу в «Межигір’ї» Янукович заплатив Ющенкові згодою на дострокові вибори.

Хоча такий політичний обмін — дача замість влади — здається дивовижним, насправді з позицій Януковича це була вигідна оборудка. Адже він був упевнений, що владу собі поверне, але, крім влади, йому було потрібне відчуття вічності, і його могло дати тільки «Межигір’я». Так чи так, але факт той, що до кінця свого другого прем’єрства Янукович устиг стати господарем усього «Межигір’я». І цього вже не можна було відіграти назад.

18 грудня 2007 року Юлія Тимошенко вдруге відібрала у Януковича посаду прем’єра. І вже 24 грудня Кабмін розпорядженням № 1230 скасував свої розпорядження №№ 405 і 521, якими «Межигір’я» передавалося спочатку до сфери управління Мінприроди, а потім до статутного капіталу НАК «Надра України»256. Проте жодних суттєвих наслідків це не мало. У березні 2008-го генпрокурор Олександр Медведько написав Тимошенко, що дії посадовців НАК «Надра України» з обміну «Межигір’я» були законними й оскаржити їх неможливо. У липні 2008-го Господарський суд м. Києва відмовив Мін’юсту задовольнити позов про повернення «Межигір’я» у власність держави257. Наступного року Тимошенко знову спробувала відібрати у Януковича «Межигір’я», але так само безрезультатно.

Попервах Янукович не зізнавався, що він господар усього «Межигір’я». У лютому 2008-го в інтерв’ю BBC він розповів, плутаючись у датах:

На території цього об’єкта є невеличка ділянка землі, близько півтора гектара. На ній знаходиться будинок площею близько 250 м2, не більше. У цьому будинку я живу з 2006 року, з того часу, як президент Ющенко підписав відповідний указ. Коли будинок було виділено мені указом, я разом із Державним управлінням справами відремонтував його, щоб там можна було жити. Я вкладав туди свої гроші. Після того як 2007 року «Межигір’я» було приватизовано структурою… я не пам’ятаю її назви, я з цією компанією уклав угоду про оренду.

Також Янукович повідомив, що сплачує щомісяця 11 тис. грн орендної плати258. Насправді ж головною спорудою в «Межигір’ї» був так званий «клубний будинок», який ще називають «Хонка» — від назви фінської фірми Honka, світового лідера в будівництві з екологічно чистої деревини. Янукович збудував «Хонку» на ділянці, яка належала фонду «Відродження України». І саме до цього об’єкта було прикуто увагу лідера ПР, коли всі думали, ніби він переймається політичною боротьбою. Протягом 2009-го і першого півріччя 2010 року для облаштування будинку було завезено матеріалів на суму 76 млн грн259. На тлі масштабного будівництва два тури президентських виборів (17 січня і 7 лютого 2010 року) здавались Януковичу ледь не буденними подіями.

Хтось скаже, що це перебільшення. Та це дуже щиро підтвердив сам Янукович під час свого першого (після обрання президентом) офіційного візиту до європейської держави — виступаючи перед німецькою громадськістю в Берліні 30 серпня 2010 року. Процитуємо репортаж Сергія Лещенка:

У якийсь момент Янукович вирішив похвалити німців за їхню педантичність. І як приклад розповів, що в особистому житті віддає перевагу «німецькій якості».

— Це не великий секрет ні для кого… Я побудував один будинок такий, клубний… Його будувала Honka — фінська компанія…

Заява про те, що Янукович спорудив ще якийсь будинок, одразу привернула увагу «Української правди». Чи йдеться часом не про величезний чотириповерховий об’єкт у «Межигір’ї», зроблений з дерев’яного бруса?

Виявилося, що справді про нього! Янукович, виступаючи перед німцями, втратив зв’язок із реальністю. Він прямо заперечив свої власні слова, що не володіє на території колишньої урядової резиденції нічим, крім свого маєтку. Виявляється, він там зводить ще й «клубний будинок».

— Але у нас, у всіх членів клубу, з’явилося бажання, щоб він добре виглядав і зовні, і внутрішньо, — продовжив він викривати сам себе.

Навіщо сотням представників німецької громадськості було знати про житлові проблеми Януковича — загадка. Але йому кортіло розповісти їм усю правду.

— У чому була проблема? Древесина — той брус, з якого збирався будинок, — вона весь час «працює». То сідає, то піднімається. І як можна закріпити різного плану… Як українською мовою слово «отдєлка»? — запнувся Янукович і озирнувся за допомогою до присутніх членів делегації, які проковтнули язика.

— Хто мені скаже, як буде «отдєлка»? — перевів Президент України погляд з одного міністра на іншого.

— Оздоблення! — почулося із зали.

— Оздоблення? — перепитав Янукович.

Але такий переклад йому не сподобався.

— Ні, я скажу «отдєлка», бо це зрозуміліше. «Оздоблення» не дуже зрозуміло. Навіть для мене.

Німці, які слухали синхронний переклад виступу в навушниках, мало зрозуміли логіку всього цього.

А Янукович тим часом продовжував розповідь про свій «клубний будинок» у Межигір’ї.

— Ми зробили такий тендер, невеличкий, і на тендері перемогли німці. І як цей дім не сідав, не піднімався, ця «обналічка» трималася красиво, нічого не руйнувалося…

Яку «обналічку» мав на увазі Янукович, теж залишилося загадкою. Можливо, мова йшла про «обліцовку»…

— І я мав розмову з німецькими робітниками. Це робоча інтелігенція. Я дивився на їхні руки. Я бачив, як вони