astrohameleon - Коханці Астрополіса. Крихітка для чемпіона., astrohameleon

Від сильного болю дівчина почала осідати на підлогу. Біль був настільки нестерпним, що вона навіть не мала сили кричати. Та розправа не припинялася – трохи відійшовши від удару у пах, розлючений Феб почав гамселити її ногами. Ні Домінік, ні Деміс і навіть Каміла не думали захистити її чи хоча б спробувати вгамувати свого оскаженілого товариша. Усі вони з байдужістю в очах мовчки спостерігали за побиттям.

- Ану геть від неї! – раптом десь поряд пролунав чоловічий голос.

Переляканий Феб відразу ж припинив бити дівчину і різко обернувся у той бік, звідки пролунав голос. Коли ж крізь відчинені двері ліфта він побачив невисокого хлопця у темному тренувальному комбінезоні, то відразу ж заспокоївся і почав істерично реготати.

- І що ти, мілкий, йому зробиш? Бити будеш чи що? – запитав Домінік і теж почав реготати.

- Їх троє, а ти – один, - промовила Каміла, киваючи у бік хлопців. – Тож, якщо не хочеш, щоб вони тебе прикінчили, то іди собі туди, куди йшов, а про те що бачив – забудь.

- І тобі зовсім не шкода її?! – запитав хлопець дівчину, кивнувши на Пону, яка, скрутившись ледь не в три погибелі, напівпритомна лежала на підлозі і тихо стогнала. Також на її сукні з’явилась велика кривава пляма.

- Аж ніяк, - замість Каміли відповів Домінік. – Якщо ти не бажаєш скласти компанію цій клятій хвойді, то роби те, що тобі кажуть.

- Я зараз же викличу охорону!

- Не встигнеш… - люто прогарчав Феб і рушив з кулаками на невисокого молодого бороданя. Усі інші зробили те ж саме, але хлопець не зрушив з місця. Терплячи сильний біль, Пона щось тихо пробурмотіла, але її ніхто не чув.

- А я думав, що ти злякаєшся, Курт, - раптом десь неподалік пролунав іще чийсь голос.

Усі троє нападників різко розвернулися і побачили іще одного хлопця. Але на відміну від невисокого захисника Пони, той мав високий зріст та треноване тіло і був готовий до бійки – про це свідчила його бойова стійка. Також, усі вони не могли збагнути того, як не змогли почути його наближення, тому тепер з подивом витріщалися на новоприбулого.

Той не зважав на їхню розгубленість і продовжував говорити з невисоким бородатим хлопцем, з яким, очевидно, був знайомий: - Ти, справді, їм – не рівня. Тож, поки ця нещасна не віддала богові душу, негайно тягни її до нашого лазарету, а я розправлюся з цими покидьками.

- Але ж їх троє, Альсесе! Хіба ти сам впораєшся з ними усіма?!

- Ану геть звідси! Негайно! Нічого плутатися у мене під ногами! – люто гаркнув високий смуглошкірий хлопець до Курта і з розмаху зацідив кулаком Фебові прямо у пику.

Потім розпочалася запекла бійка, але глянувши на непритомну дівчину, яка нерухомо лежала на підлозі у калюжі власної крові, Курт вирішив не приєднуватися до Альсеса. Той люто гамселив усіх трьох нападників, які у цьому протистоянні виявилися йому не рівнею. Раз по раз вони пропускали його блискавичні та влучні удари і вже ледь дихали. Усе це свідчило, що бійці скоро прийде кінець.

Зрозумівши, що його товариш по команді виявився справжнім майстром рукопашного бою, Курт підняв непритомну білявку з підлоги і швидко поніс її до ліфта. Оскільки дівчина була дуже високою, то нести її було не надто зручно і легко, але Курт на це не зважав і продовжував швидко крокувати до ліфта.

Опинившись усередині кабіни, він відразу ж натиснув на панелі на символ, який вказував потрібний йому рівень. За секунду двері ліфта зачинилися і він разом з непритомною дівчиною на руках рушив униз. Випадково глянувши на підлогу він помітив на ній червоні краплі.

«Вона у серйозній небезпеці… Хоч би лікар був на місці…» - з жахом подумав Курт.

Наступної миті двері кабіни відчинилися і він рушив далі. За лічені хвилини хлопець добіг до медичного блоку приміщення у якому мешкав і ледь не закричав від радості, коли побачив у кабінеті лікаря. О такій пізній годині він залишався іще там і сортував якісь документи.

Побачивши закривавлену дівчину, він мовчки кивнув у бік ліжка і Курт відразу ж обережно поклав її на ньому і не приховуючи сильного хвилювання, запитав:

- Лікарю, що  з нею?

- Зараз з’ясуємо це, юначе, - відповів спокійно поважний медик, йдучи до своєї нової пацієнтки. – Спочатку потрібно оглянути її. Тож поки-що можеш іти.

- Вона не помре? – з жахом дивлячись на дуже бліду та непритомну білявку, запитав Курт. Також, йому було шкода її і на мить йому здалося, що він вже десь бачив її. Обличчя дівчини здалося йому знайомим.

- Ні, - коротко відповів лікар і увімкнув гравітонер, який знаходився усередині ліжка, від чого те піднялося у просторі і медик потягнув його разом з пацієнткою прямо до медісек камери.

Наступної миті двері кабінету широко відчинилися і поряд з ним опинився Альсес. Навіть після бійки він мав доволі бадьорий вигляд. Про те, що він з кимось бився могло свідчити його скуйовджене довге волосся та зім’ятий одяг. Спостерігаючи за тим, як лікар знімав з дівчини закривавлену сукню, він голосно промовив:

- Її сильно вдарили у живіт.

- Я це вже бачу, - холоднокровно зауважив медик. – А вас обох я попрошу не заважати мені і вийти звідси нарешті. Краще з’ясуйте хто вона така і звідки прибула. Відразу помітно, що ця дівчина – не місцева.

- Гаразд, пане Арно, - промовив Альсес. Потім він виразно глянув на Курта і кивнув у бік дверей: - Ходімо, а про те, що бачив мене у клубі – нікому ні слова. Якщо ж, не дай бог, про це дізнається пан Верньє, то у мене будуть серйозні проблеми.

- Гаразд, - знизав плечима Курт і слідом за Альсесом вийшов у коридор. – Тоді, хоча б давай спробуємо дізнатися, хто вона така.

- Ну, ти перший визвався допомагати їй, то ж сам усе з’ясовуй стосовно неї. Мені ж до цього немає ніякого діла.

- Взагалі, Альсесе, пан Верньє вже знає про твою пізню «вилазку» у пошуках розваг, тому послав мене по тебе.

- Все одно, далі розбирайся з усім сам, а я вже щось вигадаю на своє виправдання. Тож, бувай, - промовив Альсес і швидко пішов геть.