Аріна Громова - Чому ти нас зрадив?, Аріна Громова

- Леон, не хочу обговорювати Давида, - різко відповіла я. - Якщо ти справді вирішив мені допомогти, то поясни, в чому проблема. Ти з'являєшся з дуже суперечливою заявою. Стверджуєш, ніби мій сусід усі ці роки шпигує для Арсанова.

- Це не просто слова, Іро, - він похитав головою. - Я можу підтвердити кожну свою фразу. Такими звинуваченнями без причини не кидаються. Ти ж і сама це розумієш. Вірно?

Леонід дістав телефон, натиснув кілька кнопок і простягнув мені.

- Дивись сама, - сказав він. - Роби висновки. Я нічого від тебе не приховую. Ось докази. Гортай, переконайся в усьому особисто.

На екрані відкрилася ціла галерея знімків. Мій колишній чоловік розмовляв із Молотовим. Їх зняли в якомусь парку. І судячи з усього, це сталося не так давно.

Усередині болісно кольнуло. Але водночас ставало зрозуміло, що фото ще нічого не доводили.

- Вони спілкуються, - з натиском заявив Леонід, ніби прочитав мої думки. - Ти ж розумієш, що Давид не став би розмовляти з ним без причини. І повір, це не перша їхня зустріч.

- Навіть якщо й так, - повернула йому телефон. - Що це змінює?

- Невже не розумієш?

- Я не займаюся нічим кримінальним, - знизала плечима. - Якщо Арсанова досі турбує моє життя, нехай шпигує, нехай вивчає далі. Мені нема чого приховувати, Леон.

Імовірно, моя відповідь поставила чоловіка в глухий кут. Він нервово розсміявся і на деякий час замовк.

Звісно, мені було б неприємно з'ясувати, що Клим усі ці роки за моєю спиною доносив про кожен мій крок колишньому чоловікові. Я ж довіряла Молотову. Невже даремно?

Клим ніколи не згадував, ніби знає Давида особисто. А на тих знімках, які показав Леонід, вони виглядали так, наче знайомі не один рік.

Мабуть, їхнє спілкування навіть не виглядало зустріччю боса і підлеглого. Більше було схоже на розмову давніх приятелів.

Але я не збиралася нічого питати в Леона. З'ясую все прямо у Клима. Він не зможе брехати, дивлячись мені прямо в очі.

- Взагалі, Іро, це зовсім не головне, - зітхнув друг мого колишнього чоловіка і сховав телефон у кишеню штанів. - Я з іншого приводу приїхав.

- Гаразд. Що сталося?

- Давид давно за тобою стежить. Але якщо тебе це зовсім не турбує, то проблеми й справді немає. Розумію, ви довгий час знайомі. Від такого не можна швидко відмовитися. Вас багато що пов'язує. Спільні діти.

- Слухай, Леон, давай перейдемо до справи. Якщо чесно, я не вірю, що Арсанов спостерігає за мною через якихось людей. Йому всі ці роки було наплювати на мене і на наших дітей. Він не зробив жодної спроби зі мною зв'язатися. А раніше просто викинув нас із дому в дощову ніч.

- Давид вважав, твої діти не від нього. Мабуть, у нього виникли вагомі підстави для таких висновків.

- Що? - скривилася. - Припини, будь ласка. Навіть обговорювати це не збираюся. Якщо Давид повірив у таку маячню, то нам точно нічого з ним з'ясувати.

- Але ситуація змінилася, Іро.

- У якому сенсі?

- Тепер Арсанов зрозумів, що зробив помилку. У твоїх дітях тече його кров. А отже, він виправить те, що накоїв. У своєму стилі, якщо ти розумієш, про що я.

- Ні, не розумію, - похитала головою. - Нічого тут виправляти. Усе в минулому.

- Давид так не вважає.

- Будь ласка, передай йому, що миритися з ним не стану. Краще йому і зовсім не з'являтися. Ми кілька років спокійно прожили без його присутності в нашому житті. Нехай так і залишається далі.

- Давид має намір це змінити, - усміхнувся Леон. - Найближчим часом. І досить радикальним шляхом.

- Досить загадок, Леон. Говори прямо.

- Він хоче забрати дітей.

- Що? - насупилася. - У якому сенсі "забрати"?

- Він вважає, ти не підходяща мати. Виховувати ваших трійнят має саме він. Особисто.

- Та він узагалі не з'являвся поруч із нашими дітьми! - розлютилася я. - Що це ще за нісенітниця? Відмовився від малюків. А тепер думає, ніби може відібрати в мене дітей?!

- А він може, Іро, ти ж розумієш.

- Ну ні, - нервово розсміялася. - Арсанов може вирушати до біса зі своїми божевільними ідеями. Ніякий суд не стане його слухати. Він же сам відмовився від наших дітей. Яке право він має...

- Іро, ти просто згадай, скільки у Давида грошей і зв'язків. Наша судова система неідеальна, тому в нього є всі шанси домогтися бажаного. Власне, тому я з тобою і зв'язався.

- Це звучить ненормально, - пробурмотіла я. - Звідки ти все це знаєш?

- Давид доручив мені зайнятися цим питанням, - зітхнув Леонід із таким виглядом, ніби йому шкода приходити з такими новинами.

Я опустилася на крісло. Без сил. Не розуміла, як таке взагалі можливо. Але Леоніду не було сенсу брехати. Схоже, він не прикидався, справді вирішив мене попередити.

Або ж усе це хитромудрий план Арсанова?

Здавалося, тепер я нікому не можу вірити.

- Іро, бачу, як тобі важко, - продовжив Леонід. - Повір, я зроблю все, щоб допомогти. Для початку потягну час. Довго затягувати всю цю історію не вийде, але кілька днів у тебе є. Давид налаштований серйозно. Якщо суд не визнає його одноосібне право на ваших дітей, то він просто влаштує викрадення.

- Це кошмар, - глухо прошепотіла. - Навіщо? Чому саме зараз?

- Не знаю, - зізнався Леон. - Щось змінилося, але мені він не розповідає про все. Можу тільки здогадуватися.

Я відчувала себе в пастці.

Колишній чоловік вирішив знову з'явитися і перетворити моє життя на страшний сон. Тільки все це було реальністю. Лише нещодавно я повністю зміцніла і відновилася. Закінчила навчання, знайшла роботу.

І ось новий удар.

Але я не збиралася здаватися. Ні. Ніколи. Я не дозволю йому забрати моїх малюків.

- Ір, я можу допомогти, - сказав Леонід. - Якщо ти не заперечуєш. Давай ми обговоримо твою втечу. Потрібно узгодити деталі. Нам не варто занадто часто зустрічатися. Давид може дізнатися. Пропоную все вирішити сьогодні. Прямо зараз. Нам у будь-якому разі немає сенсу зволікати.