Ліана Меко - Хибні мрії, Ліана Меко

- … і тут вона така я-я-як вріже йому по яйцях. – Пашка розмахує руками і витріщає очі для більшого ефекту. Втретє Ігор чує вже цю історію. І це вже добряче бісить. Двічі в училищі, тепер ще в гуртожитку. Здається, вже весь світ знає про те, як якась «нереально-крута, та ще й сексі панночка намагалася зробити омлет із яєць Ігоря»

Ігор відвертається і стискає кулаки, які так і сверблять зарядити Пашці в морду, щоб менше тріпався.

Тому, коли вони йдуть на спільну кухню, щоб приготувати собі вечерю, Пашка зустрічає приятелів, які ще не чули цю історію, і вже відкриває було рота, щоб розповісти її їм, Ігор не витримує. Хапає хлопця за грудки і гарчить йому в обличчя:

- Закрий свій рот уже, тріпло!

Але Пашка його не боїться. Будь-хто, але не цей ідіот. Він тільки голосно ірже і відштовхує Ігоря від себе.

- Закрию, як тільки дістанеш телефон. Ти ж можеш, я знаю. Ви ж знайомі. - Пашка весь ранок просив Ігоря добути йому телефон цієї дурепи. Дістати хоч із-під землі. Він, бачте, закохався по вуха, знайшов свою богиню.

Богиню, блін. Що за дебіл.

Бачачи, що Ігор, не реагує на його прохання, Пашка почав тріпати всім навколо про вчорашній інцидент з Ігорем, все сильніше виводячи останнього з себе.

- Я скоріше заткну твій рот цеглою. - Зло відгукується Ігор. І Пашка, бачачи, що його провокації не працюють, знову починає клянчити як примхлива дитина.

- Ну що тобі варте, брате? Лише дістати телефончик. Це так просто.

– Ні, не просто. Знайди собі іншу богиню. – кривиться Ігор.

- Та не потрібна мені інша. Ця – особлива. - Пашка випинає щелепу, немов дивуючись своєму приятелю. Дивуючись, як можна розуміти очевидних речей. І Ігор вибухає:

- Ніяка вона не особлива! Звичайна. Тупа курка, яка уявила про себе казна-що. Дурепа…

Не в силах вгамувати злість, Ігор кидається по кухні, хапає чашку, жбурляє її на стіл. Зі стукотом ставить чайник на плиту.

Пашка дивиться на приятеля оцінювально, розмірковуючи про причини його такої поведінки, притулившись об одвірок і вперши вказівний палець у щоку.

- Підозрою, вона тобі подобається. – Раптом видає цей ідіот, тицяючи своїм довбаним пальцем у бік Ігоря.

Ігор повільно, не вірячи у почуте, піднімає голову і свердлить друга очима.

- Ти що, повний дебіл?! - Голос тихий, але в ньому чується така загроза, що Пашка сіпається назад і піднімає руки, показуючи жестом, що він здається.

- Гаразд. Гаразд. Я зрозумів. Не подобається. - Смиренно, заспокійливим тоном вимовляє хлопець. Знову підходить до та Ігоря та додає. - Значить, телефончик не дістанеш?

Ігор не відповідає. Нарізує хліб та кидає на нього шматок ковбаси.

- Дістану. Я тобі її телефон. А ти мені свій байк. На місяць. - Крутячи перед носом Пашки кінчиком ножа, з усмішкою вимовляє Ігор, чудово розуміючи провальність цієї пропозиції. Але друг чомусь мовчить. Розмірковує, прикусивши губу.

- Гаразд. Домовилися. - За хвилину відгукується хлопець, і Ігор здивовано витріщає очі. Він що, з глузду з'їхав?

- Ти що з глузду з'їхав? – Від шоку він навіть не може підібрати слова. – Через… Через дівку?! Віддаси свій байк? На цілий місяць?!

- Ну, я думаю, вона того варта... - Як ні в чому не бувало, знизує плечима Пашка.

- Та ти... Та ти її навіть не знаєш! – буквально реве Ігор. І чого це його так зачепило? Обурило. Йому що? Дістати її телефон і отримати натомість шикарний, хай і старенький, але потужний Кавасаки. На цілий місяць. Охрініти. Хіба можна бути таким дурнем, щоб погодитися на такий нерівноцінний обмін?

- Я хочу її впізнати. – мрійливо зітхнувши, Пашка дивився у вікно. – Я думаю, вона… гаряча штучка. І я це перевірю.

Вигляд Пашки змінюється з безглуздого на самовпевнений, він дивиться на Ігоря, граючи бровами, ніби хоче силою думки передати йому вульгарні картинки його можливої ​​«перевірки». І Ігор відчуває дивну хвилю роздратування. На друга, за те, що йому раптом захотілося зацікавитися цією дурепою. На дівчину, яка посміла сподобатися його другові так сильно, що він готовий пожертвувати своїм дорогим байком заради лише її номера телефону. На всю цю безглузду ситуацію. І на себе, за те, що його це хоч трохи хвилює. Так, на себе особливо.

- Не буду я нічого діставати. - Стиснувши щелепу, відвертається Ігор і продовжує робити свої бутерброди. Переконуючи себе, що просто не хоче обманювати друга. Не хоче для нього такої безглуздої долі.

- Ні? Чорт. Ну, ти ж майже погодився. - Пашка дивиться благаюче, але бачачи категоричний погляд друга, здається, відходить від Ігоря, голосно засмучено зітхає.

Розчаровано підтискає губи. Чухає маківку з задумливим виглядом. Потім раптом якось різко стрепенувшись, голосно, щоб почув Ігор, вимовляє:

- О! Точно. Я ще першокурсникам не розповідав цю чудову історію…

Хлопець розвертається, щоб вийти, і тієї ж миті в нього летить палиця ковбаси. Перше, що трапилося Ігореві під руку. Добре, хоч не ніж. Пашка не встигає ухилитися, і та врізається йому прямо в потилицю. На секунду він  шаленіє, кидає на Ігоря скривджений погляд, а потім заливисто ірже і звалює з кухні. А вже з-за дверей репетує на весь коридор: