Ксана Рейлі - Несподіване весілля, Ксана Рейлі

— Зрозуміло. Гордій останнім часом дуже змінився, і я подумала, що це ти так повпливала на нього.

— Що ти маєш на увазі? — зацікавлено спитала.

— Ну... — Стелла оглянулася навколо, а тоді нахилилася ближче до мене. — Він зазвичай більш зосереджений на перегонах. Я це знаю, бо вже давно спілкуюся з ним, як зі своїм колегою та суперником. Він один з найсильніших гонщиків, але зараз чомусь дуже розсіяний. Таке враження, наче його думки десь не тут.

— У такому випадку можеш радіти, — сказала я. — Не факт, що він зможе перемогти в цьому чемпіонаті.

— Я не женуся за кубком. У мене є своя ціль на цих перегонах.

— І яка у тебе ціль?

— Не можу сказати цього, Поліно! — мовила дівчина та усміхнулася мені. — Можливо, колись ще побачимося. Бувай!

Вона махнула мені своєю рукою на прощання і вже за мить зникла серед натовпу. Я знову зробила декілька ковтків коли. Біль у голові ставав щоразу сильнішим, а ця гучна музика уже почала діяти мені на нерви. Раніше я б веселилася та танцювала, заливаючись алкоголем, але сьогодні в мене на це зовсім не було настрою.

Біля Гордія, Антона та Аріни з’явилося ще більше людей. Вони активно розмовляли про щось, а мені чомусь стало трохи образливо. Жоден з них навіть не помітив моєї відсутності.

Я обійняла себе руками й повільно попрямувала до виходу. На стоянці зовсім не було людей, і це мене потішило. Я зупинилася біля автомобіля Гордія та сіла на багажник. Якби він побачив це, то розлютився б, мабуть. Та я була така втомлена, що мені просто хотілося сісти.

На вулиці вже стало холодніше, і шкіра на моїх руках та ногах покрилася сирітками. Якби знала, що ми будемо тут так довго, то обов’язково взяла б собі якусь куртку. Я глянула в небо, вкрите зірками. Напевно, ніколи раніше не бачила такої кількості яскравих зірок. Їхній вигляд заворожував мене. Своїм положенням вони утворювали цікаві картинки. Я помітила щось схоже на обриси котика та всміхнулася.

— Ось ти де! — раптом заговорив біля мене Гордій. — Усюди тебе шукаю.

Я швидко зіскочила з багажника та трохи відійшла від автомобіля. Хлопець підійшов упритул до мене. Я дещо налякано подивилася на нього, бо думала, що він почне кричати за те, що я сиділа на його автомобілі.

— Тримай! — сказав він і простягнув мені склянку з алкоголем.

Я невпевнено прийняла її й зробила швидкий ковток. Гордій відійшов від мене та сперся на своє авто.

— Здивована, що ти помітив мою відсутність, — мовила я, коли підійшла ближче до нього.

— Я бачив, що ти розмовляла зі Стеллою, а потім кудись зникла. От і вирішив знайти тебе.

— Навіщо?

— Без тебе там нудно, Поліно.

Я усміхнулася, стала біля Гордія і теж сперлася на автомобіль. Він уважно подивився на мене, роблячи добрячий ковток алкоголю.

— Знаєш, я тут подумав, що якщо ти так сильно хвилюєшся на цих перегонах, то можеш не приходити.

— Тобто не приходити? — перепитала я, насупивши брови.

— Ну, мені б не хотілося вистрибувати з автомобіля під час заїзду, щоб рятувати свою дружину, якщо вона раптом знепритомніє, — відповів він. Його вуста розтягнулися в дивній посмішці.

— А ти б зробив це?

— Не знаю, але ти б поставила мене в дуже незручне становище.

— Що ти маєш на увазі? — зацікавлено спитала я, намагаючись не видати свого збентеження.

— Мені довелося б обирати між чемпіонським кубком і тобою. Я за тебе хвилююся не менше, ніж ти за мене.

Він видихнув і знову надпив зі склянки. Я трохи здивувалася такій його відвертості. Напевно, йому треба частіше напиватися, щоб бути нормальним.

— Стелла сказала мені, що ти дещо змінився, — почала я. — Ніби ти багато думаєш не про перегони, а ще трохи розсіяний.

— Це дійсно так, — сказав Гордій. — Мені зараз важко зосередитися на чомусь одному. У голові якась каша, а я не можу ніяк зібратися з цими всіма думками. Не можу зрозуміти своїх почуттів.

— А що у твоїх думках зараз? — тихо спитала я, дивлячись на хлопця.

— Ти.

Він уважно зиркнув в мої очі, а потім повільно випрямився. Гордій залишив свою склянку на автомобілі, а сам підійшов упритул до мене. Я спостерігала за ним, затамувавши подих. Хлопець раптом нахилився, не відриваючи свого погляду від мого обличчя, і несподівано накрив мої губи своїми. Я завмерла на декілька секунд, а тоді заплющила очі та подалася вперед, відповідаючи йому на поцілунок. Склянка з алкоголем випала з моєї руки на асфальт, і я обійняла своїми долонями шию хлопця. Він поклав свої руки на мою талію та легко підняв мене. Я ще сильніше притиснулася до його тіла. Від його тепла мені стало надто гаряче. Гордій раптом відірвався від моїх губ і посадив мене на багажник автомобіля. Я розсунула свої ноги, дозволяючи йому встати між ними. Він нахилився ближче до мене та сперся руками по обидва боки від мого тіла. Мені страшенно хотілося, щоб він знову пристрасно поцілував мене. Та Гордій легко водив своїми губами по моїй щоці та підборідді. Я відчула вологий поцілунок на своїй шиї й від цього моє тіло затремтіло. Я знову заплющила очі, важко дихаючи. Мені подобалися ці відчуття всередині, а ще дуже сильно хотілося чогось більшого. Він поклав свої руки на моє обличчя та вкотре поцілував мене у губи. Я міцно вчепилася пальцями за його футболку і притягнула хлопця ще ближче до себе. Емоції бажання переповнювали всередині. І хоч як би сильно не заперечувала цього, я все ж хотіла його...

Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно