Олексій Мустафін - Справжня історія Стародавнього часу, Олексій Мустафін

гаючи час у розвагах і пиятиках. Легенда стверджує, що серед бенкету, коли Валтасар по-блюзнірськи пив вино із храмового посуду, раптом з’явилася вогняна рука, що накреслила на стіні три загадкових слова. Перекласти їх зміг лише пророк Даниїл, який і повідомив царевичу — «обчислив бог царство твоє і зважив душу твою, розділене твоє царство і роздане ворогам». Саме в цей час перси відвели воду Євфрату в заздалегідь викопаний канал і суходолом — повз мури — увірвалися до Вавилона. Жерці відкрили їм браму царського палацу. Валтасара схопили і стратили, а Набоніда Кир залишив серед живих і навіть відрядив керувати однією з віддалених земель своєї держави. Усі підкорені халдеями краї увійшли до складу Персії.Валтасарів бенкет. Малюнок В. Сурикова

Невдовзі загинув і сам Кир. Під час війни із племенами саків, які очолювала войовнича Томірис, перси хитрістю захопили табір кочовиків і вбили її сина. Мати пообіцяла по­мститися. Не вступаючи у великі битви з ворогом, саки у дрібних сутичках знесилили перське військо і в одному з боїв таки вбили Кира. Томірис наказала відрубати йому голову і кинути її в бурдюк із кров’ю — «щоб ненаситний цар нарешті напився». Тіло Кира згодом викупив його син Камбіз, який поховав його на батьківщині. Могила Кира збереглася і до наших днів.

Могила Кіра Великого в Пасаргадах

3. Завоювання Єгипту. Внутрішній устрій Перської держави. Камбіз продовжив батькові завоювання й 525 року до нашої ери приєднав до Персії Єгипет. Фараона зрадили його найближчі воєначальники. Єгипетське військо і загони найманих вояків — переважно греків — чинили відчайдушний опір, але перевага була на боці персів. Цар захопив Мемфіс і стратив найзапекліших його оборонців. А от фараону подарував життя. Щоправда, престолу він був позбавлений, а новим фараоном проголосили перського царя.

Перси зазвичай майже не змінювали внутрішнього устрою завойованих ними країн. У межах єдиної держави співіснували звиклі до деспотії єгиптяни, сирійці та мешканці Месопотамії, міські громади фінікійців і греків, самоврядні міста тієї ж Месопотамії та майже первісні іранські та арабські племена. Царю було досить беззаперечного визнання його влади та своєчасної сплати податків. Навіть володарям підкорених країн зазвичай залишали життя і майно, залучали їх до царського почту, а іноді навіть призначали їх намісниками. Особливою прихільністю Ахеменідів користувався фінікійський Сідон. Його купці отримали право вільної торгівлі у всіх перських володіннях, а сідонському царю зазвичай доручали керувати об’єднаним флотом, що складався насамперед з фінікійських кораблів.

Камбіз здобуває Єгипет. Малюнок з печатки Перська держава за часів Кира Великого і його нащадків

Перські володарі сповідували вчення Заратуштри, однак не намагалися нав’язати його підкореним народам. Вони не лише шанували місцеві звичаї й місцевих богів, а й представляли своє панування як втілення їхньої волі. Так, скажімо, у Вавилоні царя вважали виконавцем волі Мардука, а в Єгипті — Амона-Ра. Кир повернув зображення богів, відібраних у міст Месопотамії Набонідом, дозволив євреям повернутися до Юдеї та відбудувати в Єрусалимі храм Ягве.

Водночас перси намагалися запозичити у завойованих народів їхні здобутки в господарстві та культурі, а також — навички державного управління. Царі прагнули бути подібними до фараонів, халдейських або ж ассирійських володарів, будь-який наказ яких піддані мусили виконувати без заперечень. Це дуже не подобалося перській знаті, яка поступово втрачала свої привілеї та вплив на царів, що оточували себе вихідцями з підкорених земель.

Персія за часів Дарія I

1. Заколот перської знаті й обрання царем Дарія I. Невдовзі після захоплення персами Єгипту проти Камбіза повстав його власний брат Бардія. Камбіз вирушив придушувати заколот, але в поході несподівано помер. Царем став Бардія. Щоправда, 522 року до нашої ери й він став жертвою змови. Бардію вбили семеро заколотників із найповажніших родин перської знаті. Приголомшеним підданим оголосили, що вбитий володар насправді був не справжнім царем, а лише самозванцем, який захопив владу, скориставшись тим, що був схожим на володаря. Нового царя заколотники вирішили обрати зі свого кола, домовившись, що ним стане той, чий кінь першим заірже на світанку. Так вибір зупинили на Дарієві, далекому родичеві Кира, який, аби ствердити свою владу, згодом одружився на Кировій доньці.

Щоправда, навіть серед персів не всі й не одразу визнали Дарія I царем. Та й серед підкорених народів було багато тих, хто не повірив у розповідь про самозванця на престолі. Перші роки свого правління новий цар був змушений придушувати численні повстання та заколоти, підкорюючи наново країну за країною.

Аби увічнити пам’ять про свої перемоги, Дарій I наказав вибити розповідь про них на височенній скелі. Щоб ніхто в майбутньому не зміг пошкодити напис, усі підходи до нього були зруйновані. Розповідь і справді пережила не лише царя, а й саму Перську державу. Коли до неї дісталися історики, навіть мови, якими була записана розповідь, були забуті, а клинопис дехто вважав не письмом, а чудернацьким візерунком. Проте марнославство перського царя принесло і неабияку користь — саме завдяки напису на скелі, зробленому за його наказом, вдалося віднайти ключ до історії Месопотамії та інших давніх держав, що об’єднали під своєю владою володарі Персії — «країни країн».

Напис Дарія I на Бехистунській скелі (сучасний вигляд)

2. Реформи Дарія I. Отримавши владу з рук знаті, невдоволеної зміцненням царської влади, Дарій I насправді посилив її ще більше. Лише привілеї родин колишніх заколотників були збережені й розширені, але за умови беззаперечного визнання царської волі. Одного із соратників Дарій I стратив лише за підозру, що той надто наполегливо намагався потрапити до царського помешкання. Решта підданих мали сприймати кожне слово царя як закон.

Дарій I. Рельєф з Парси

Щоб легше було керувати величезною державою, Дарій I поділив її на 20 округів, або сатрапій. Вони так називалися, бо намісників, що їх очолювали, називали сатрапами. З перської це слово перекладається як «захисник» і має спільне походження зі словом «кшатрій», але в наш час сатрапами називають керівників-самодурів, які не визнають жодного авторитету, окрім власного начальства. Перським сатрапам підпорядковувалися усі чиновники доручених їм земель. Лише військові загони мали власних начальників, які