Олексій Мустафін - Справжня історія Стародавнього часу, Олексій Мустафін

для мешканців імперії зобов’язання нести військову службу. В усьому іншому королі намагалися бути схожими на імператорів — жили у палацах, носили корони і пурпурові плащі, тримали придворних поетів, розбудовували столиці своїх королівств за римським зразком.Західна Римська, або ж Гесперійська імперія у 460 р.

3. Навала гунів. Тим часом на залишених без захисту північних кордонах імперії з’явився новий ворог — племена кочовиків-гунів, які за кілька століть пройшли увесь євразійський континент. Певний час гуни облаштовувалися на берегах Дунаю, підтримуючи мирні стосунки з римлянами. Проте все змінилося, коли на чолі їхнього союзу став Аттіла. Він підкорив собі сусідні племена германців і слов’ян та почав здійснювати грабіжницькі набіги в глиб римської території, руйнуючи все, що потрапляло під гарячу руку. Мешканці імперії вже звикли до грабунків з боку варварів, «союзників» та власних солдатів, але гунам вдалося вразити навіть їх. Очільники церкви були впевнені, що Аттіла — це «бич божий», насланий на Римську державу як покарання за її численні гріхи.

Аттіла. Бронзовий бюст (Військовий музей у Стамбулі) Аецій. Фрагмент кам’яного рельєфу (Музей римської цивілізації)

Впоратися з таким сильним ворогом самотужки ослаблена імперія вже не могла. Щоправда, гуни загрожували не лише Равенні, а й новоутвореним королівствам. Це дозволило талановитому римському полководцю Аецію об’єднати своє військо із загонами «союзників»: вестготів, бургундів, франків. 451 року вони разом вирушили назустріч Аттілі. Місцем вирішальної битви стали Каталаунські поля у Галлії. Різанина була страшною, на полі бою залишилися 160 тисяч убитих. Гуни змушені були відступити. А за кілька років Аттіла загинув, і гунський союз розпався. Ще раніше був убитий Аецій — за наказом імператора, який заздрив його славі.

Скориставшись боротьбою за владу в Равенні, Гейзеріх 455 року захопив і дощенту розграбував Рим. На відміну від Аларіха, його цікавили не тільки золото і коштовності, а й статуї та оздоблення храмів — усе перевезли до Карфагена. Вивезли до Африки і вправних ремісників. Однак плюндрування римських святинь справило таке гнітюче враження на сучасників, що згодом вандалами почали називати усіх, хто зневажає і нищить культурні надбання.

4. Останні роки Західної Римської імперії. Після того як зник­ла загроза гунської навали, «варварські» королівства втратили будь-яку потребу визнавати владу імператора — навіть на словах. Західна Римська імперія скоротилася до розмірів Італії. Провінціями в Галлії та Іллірії, відрізаними від Равенни новоутвореними королівствами, намісники керували як цілком самостійні володарі.

Імператор. Картина Ж. Лорана (Музей Крайслера)

Однак і це не припинило відчайдушної боротьби за владу й імператорську корону, що надалі тривала у столиці імперії. Володарі змінювали один одного з дивовижною швидкістю. Насправді ж держава опинилася в руках іноземців — найманців на державній службі. Врешті-решт, один із воєначальників, який встиг перед цим послужити писарем у самого Аттіли, проголосив імператором власного сина — Ромула Августула. Той, щоправда, правив недовго і 476 року був позбавлений влади командувачем загону власних охоронців Одоакром. Одоакр не став шукати заміни Ромулові та відіслав імператорські регалії до Константинополя. Сам він вдовольнився становищем короля Італії. Західна Римська імперія припинила своє існування. А разом із нею історики зазвичай завершують історію Стародавнього Риму і Стародавнього світу загалом. Почалася нова доба в історії людства — Середні віки.