Лаванда Різ - Врятуй мене, Лаванда Різ

Глава 22

- Патрульні машини вже рушили у вашому напрямку, - відповіли їй на тому кінці зв'язку, - Прошу вас, по можливості не відключайте телефон. Поміч зараз прибуде, тримайтеся. Злочинці озброєні?

Кетлін озирнулася на лежачого бандита, помітивши в його руці пістолет.

- Так. Послухайте, мене повинні шукати. У місті мій чоловік, Кевін Галлахен, - і тут Кетлін перервала розмову, впустивши телефон. У приміщення увійшло ще двоє:

- Ах ти, стерво! - кинувся один з них прямо до неї, - Дейве, подивися, що вона зробила з Чаком! - і підбігши до дівчини, яка забилася у кутку, він спробував вдарити її, але раптом, звалився, впавши на коліна, хапаючись за серце, немов серцевий напад застав його в самий невідповідний для нього момент.

- Так тобі й треба, волоцюго! - обурено кинула йому Кетлін, кинувшись до виходу. Але третій бандит наздогнав її біля самого виходу, схопивши за волосся і жбурнувши об стіну.

Кетлін прокинулася від їдкого запаху, побачивши над собою схилених медиків.

- Усе? Все закінчилося? - відмахнувшись, вона піднялася на ноги. - Зі мною все в порядку , спасибі. Де ці сволоти?

- А ми їх вже упакували! Ну, і налякала ж ти нас ! - прозвучало радісно на вході.

- Генрі?! - Кетлін мало не підстрибнула, кинувшись обіймати хлопця у формі поліцейського.

- Привіт, хвостику! З тобою, правда, все добре? Мені не подобаються ці подряпини на скроні.

- Нормально, - відсторонившись, Кетлін раптом схвильовано насупилася, - Генрі, мій чоловік, він напевно теж в небезпеці. Потрібно терміново знайти Кевіна!

- Думаю, в цьому немає необхідності, - Генрі посміхнувся, підморгнувши їй рудуватим віями. - Заміжня? - він скорчив здивовану фізіономію. І в цей момент, коли Кетлін вже було відкрила рота для обурення всередину влетів Кевін, завмерши на місці, тільки тоді, коли Кетлін опинилася в його обіймах.

- Боже мій, Кет. Я ніколи собі цього не пробачу, - його голос по-справжньому тремтів від болю. - Я їх знищу. Бачить бог, не я почав цю війну, - прошепотів він, піднімаючи її за підборіддя, схвильовано розглядаючи її подряпини.

- Все минулося. Бачиш, я жива і здорова, - Кетлін намагалася його заспокоїти, віддано заглядаючи в ці стурбовані очі. - Я ж сказала, що не дам себе образити. Не потрібно так боятися за мене! Все добре!

- Тобі просто пощастило, - втрутився Генрі. - Нам поки не ясні мотиви, але наміри у них, схоже, були серйозні. Генрі Кін, помічник шерифа, - простягнув він руку Кевіну. - Я знаю, що ми вже бачилися сьогодні, але тепер познайомимося ближче, згладжуючи, так би мовити перше враження. Кет, - Генрі по-дружньому всміхнувся дівчині, - Твій божевільний хлопець мало не перевернув дільницю, вимагаючи терміново знайти його дівчину. Я вже було трохи його самого не посадив за ґрати за порушення порядку, поки він, нарешті, не сказав як же звуть цю його дівчину.

- Кевіне, Генрі був кращим другом Теда, мого брата, - пояснила Кетлін, притискаючись до Кевіна.

- Так, і відданим їхнім фанатом. Хоча сам з баскетболом не дуже, - додав Генрі, - Вони з мене вічно сміялися, мовляв, такому косоокому та незграбному ведмедеві в поліції просто не місце, що через мене зріст злочинності в штаті різко зросте і всяке таке. Хлопці любили подуріти і вічно тягали за собою цей синьоокий «хвостик», - було видно, що спогад про братів, навіяв смуток на помічника шерифа. Але так само швидко він знову напустив на себе професійний вигляд, окинувши Кевіна уважним поглядом копа, - Може, я і не вмію так спритно потрапляти в корзину, зате у мене добре розвинена дедукція. І я так розумію, викрадення Кетлін прямо пов'язане з тобою, Кевіне? Кого і за що ти зібрався знищити? Май на увазі, законом передбачаються довічні терміни. Не потрібно робити дурниці, краще запитати поради у професіоналів. Ну , так що?

- Спасибі, звичайно, але я сам розберуся, - з самовпевненістю вперто заявив Кевін, - А копам краще зайнятися цими виродками, які напали на Кетлін, і покарати їх за цими самими законами, - Кевін хотів додати щось ще, але тут його перервав телефонний дзвінок.

Після чого спохмурнілий хлопець, підняв на завмерлу в очікуванні Кетлін свій важкий погляд:

- Моя яхта, яка носила твоє ім'я, ... згоріла. У поліції сказали, що підозрюють навмисний підпал, але сліди злочину ретельно приховані. Питали , чи немає у мене прямих припущень або потенційних ворогів. ... Напевно, потрібно було сказати їм, ... що я жертва сімейного терору. Чорт !!! - скрипнувши зубами, Кевін стиснув кулаки, намагаючись вгамувати охопившу його злість. - Нам потрібно повертатися до Нью-Йорка, - трохи помовчавши, кинув він. - Або ми повинні ще куди-небудь заскочити? - з дратівливою іронією в голосі, Кевін, тим не менш, глянув на неї винуватими очима.

- Спочатку ти виспишся, а потім вже ми поїдемо, - твердо відрізала Кетлін. - І слухати нічого не хочу, ти ледве стоїш на ногах! Спасибі тобі, Генрі. Якщо з'являться якісь питання, ми до завтрашнього дня будемо у тітки Джулії, - обійнявши друга, Кетлін наполегливо потягла за собою незадоволеного Кевіна, який стоїчно мовчки погодився, тому що знав що Кетлін зараз не переконати, а ще він усім тілом відчував, що його кохана все-таки права.

Обличчя її рідних він вже розрізняв як у тумані. Його організм вимкнувся в аварійному режимі, як тільки він торкнувся подушки. Вона була поруч, як і пообіцяла йому. Кетлін, тримаючи його за руку, заснула у нього на грудях. Виснажена, втомлена, але щаслива від того, що він знову був поруч. Кетлін дійсно не усвідомлювала наскільки вона реально була близька до небезпеки, що її власне життя висіло на волосині від загибелі, і лише простягнута через межу рука люблячої  душі змогла вчасно втрутитися і протистояти біді.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍