Ольга Іваненко - Вихованню (не) підлягає, Ольга Іваненко

- Вражає, - кивнула я і почала купувати всілякі баночки доти, доки у мене не залишилися гроші тільки на проїзд.

- А чим Ви хворієте? - насамкінець запитала дівчина.

- Я зголосилася допомогти хворим нашого міста, - пояснила я. – Хочу, щоб мешканці були здоровішими.

- Це чудова ідея! - зраділа дівчина. – Я б з радістю прийшла до Вас лікуватись. Ваші пальчики такі ніжні та водночас міцні. Мене, прямо, заводить це.

Я із сумнівом подивилася на дівчину. Чи не могла вона бути однією з меншин? Не те, щоб я була проти нетрадиціоналів. Але я ще не настільки розчарувалася в чоловіках, щоб переходити на рожевий бік.

Тому я подякувала їй та вискочила на вулицю з повною торбою лікарських засобів.