Ольга Іваненко - Вихованню (не) підлягає, Ольга Іваненко

Щоб не терзати більше ні мене, ні його, я взяла Міоку за руку і ввійшла до будинку, в якому стояв величезний апарат, готовий повернути мене на батьківщину.

- Не бійся, - пропищала гоблінша. - Він ніколи не підводив. І завжди міг переносити великі тіла. Але не розказуй це місцевим. Вони кинуться сюди, як божевільні, зрозумівши, що можуть потрапити в будь-яку епоху. А нам це ні до чого.

Я кивнула і увійшла всередину капсули. Усередині все стискалося. Зараз, коли залишалися останні секунди знаходження у цьому світі, я почала сумніватися, що кинути всіх було такою гарною ідеєю. Але було вже запізно. Мотор загудів, і все заволокло димом.

Несподівано я впала на причинне місце та озирнулася. Я знову була на пристані. А навпроти стояла здивована Віка.

- Мені здається, чи ти зникла на кілька секунд? - підбігла вона до мене.

- Що, спалахи засліпили? - я насилу усміхнулася їй і обняла подругу, за якою дуже скучила. - Вибач, мені треба повернутися додому.

Я вирушила до своєї маленької квартирки, де насамперед поставила на зарядку телефон і прийняла ванну.

Я лежала в пінній воді і заливалася сльозами від емоцій, що переповнювали мене. Я була рада, що повернулася у свій світ. Але й за тим світом я сумувала. Особливо, за Оскаром.

Вийшовши з ванни, я увімкнула в телефон і полізла вивчати його.

Виявляється, Оскар встиг не лише пограти у ігри. Але й зробити кілька десятків фотографій, пару з яких я вибрала і роздрукувала, щоб показувати дитині, яким красенем був батько.

  Переглядаючи фотографії, у мене до болю стискалося серце. Так, хоч я й намагалася це заперечувати, я й сама закохалася у цього симпатичного хлопця.

!!! Вже на сайті другий том! ПОВЕРТАТИСЯ (не) ПЛАНУВАЛИ!!! Переходьте й читайте! Не забувайте підписуватися на автора, щоб не пропускати новинок !!!

Кінець