Анна Харламова - Під омелою, Анна Харламова

 

 

                                                    "Кохання - це непереборне бажання бути       
                                                              непереборно бажаним."

                                                                                    Роберт Фрост 

 

 

                                                                  Глава 34.


   Наступного дня, коли Емма та Святослав спустилась до першого поверху, їх зустріли господарі, які сказали, що йдуть в магазин за продуктами та рамочками для фотокарток. Тож, святослав пішов на кухню готувати каву, а Емма почимчикувала до вітальні.
   Увійшовши до кімнати, вона побачила ту, яка хотіла запхнути язика у смачний ротик її коханого.
   — Привіт, Еммо. — Привіталась Аліса.
   — Привіт. — Відповіла дівчина і збиралась вийти до кухні, але Аліса заговорила.
   — Еммо, вибач мені. Я хочу все пояснити… — Аліса вказала очима на диван. — Прошу сядь на хвилинку.
   Емма видихнула і виконала прохання «Лисиці».
   — Я слухаю.
   — Я і… Бажан. — Почала вона прокашлявшись. — Ми зустрічаємось вже чотири роки, але перед самою поїздкою… перед автобусом… ми посварились. Причина була в тому, що йому подзвонила колишня, а я розсердилась… ну і все почало роздмухуватись до маштабів багаття. Він розсердився, я образилась і ми вирішили розійтись, але поїздку ні я, не він не відмінили. — Аліса гірко заплакала і продовжила: — Я його кохаю понад усе на світі і не хочу втратити.
   — Тоді навіщо ти фліртувала з Святославом. Ти ледь нас не посварила. — Насупилась Емма.
   — Вибач… вибач мені. Я гадала, що ревнощами поверну Бажана, він видно був тієї ж думки. Я хотіла використати Святослава, щоб Бажан зрозумів, що не може без мене.
   — Бажан вирішив змусити ревнувати тебе – використовуючи мене. Ну ви і парочка! — Емма похитала головою.
   — Я боюсь, що це кінець,… що я зробила лише гірше… Як мені тепер бути? — Аліса сховала обличчя у долоні і з болем, ще дужче заплакала.
   Емма підсіла ближче і обійняла її за плечі.
   — Алісо, він кохає тебе. Просто якось ви це дивно показуєте. Ревнощі, ще нікому не були на користь. Ви наче два садомазохіста, а у коханні не можна маніпулювати почуттями та ревнощами. Навіть сильне кохання – втомиться від цього. Поговори з ним. Ви ж чотири роки були разом і через якийсь безглуздий дзвінок – розлучились. — Емма погладжувала спину Аліси, намагаючись її заспокоїти.
   Святослав зупинився біля вітальні, і зустрівшись поглядом з Еммою – все зрозумів та пішов назад до кухні.
   — Якщо він мене кохає, то чому і досі підтримував зв’язок з колишньою? — опустивши руки, реторично запитала вона.
   — А ти йому дозволила пояснити, чому він з нею говорив? — Піднявши брову, мовила Емма.
   — Я не хотіла чути пояснень. — Чесно зізнавшись, Аліса відчула провину у тому, що не дала шансу і не вислухала Бажана, а просто поставила крапку.
   — Якщо ти його кохаєш, - можливо треба просто сісти тай поговорити. — Усміхнувшись, Емма додала: — Я не ображаюсь ні на тебе, а ні на Бажана. Ось в чому і полягає суть розмови, ти мені все пояснила, - я зрозуміла. Спробуй тепер ось так, тільки з Бажаном.
   — Дякую, Еммо. Ти Янгол. — Вона кинулась з обіймами до дівчини.
   Емма засміялась і обійняла дівчину навзаєм.

   Святослав сидів на кухні і чекав на Емму, але у двері зайшов Бажан.
   — Привіт. — Привітався хлопець з дивовижною усмішкою.
   — Привіт, Бажане. — Святослав махнув головою. — Кави?
   — Дякую, із задоволенням. — Він сів навпроти Святослава і важко зітхнув.
   — Можна я дещо тобі скажу? — ковтнувши гарячої кави, запитав Святослав.
   — Звичайно. — Похитав головою Бажан.
   — Емма щойно спілкувалась з Алісою… Я деякі моменти чув. Знаю, що ви були разом і гадаю, що і досі цього бажаєте.
   Святослав пильно дивився на міміку Бажана. Він усміхнувся, коли почув ім’я коханої і голосно ковтнув, коли почув про їхні стосунки, які через непорозуміння дали тріщину. Тому, як зрозумів Святослав, - їм усе ще можна повернути.
   — Я бажаю, а от вона…
   — Ви обоє поводитесь дивно. Тому ти не вправі вирішувати за неї. — Знизив плечима Святослав. — Чому ви просто не поговорите?
   — Те, як вона себе поводить останнім часом, - це неналежно, - м’яко кажучи… — голосно зітхнув він.
   — А ти себе значить поводиш належним чином, - так?! — Святослав похитав головою і додав: — Ти чеплявся до Емми… забув?!
   — Ти ж знаєш… — зам’явся він.
   — Знаю. Ти хотів зачепити Алісу.
   — Так.
   Святослав дивувався цій парі все більше і більше.
   Встаючи зі стільця, Святослав пройшов до вікна і зробивши ковток кави, сказав:
   — Цим своїм дитячим поводженням, ви ледь не зламали наші стосунки. Хіба це діло? — Святослав насупився, але потім розслабившись, додав: — Я розумію, що ти хотів так само зачепити її, але невже не було б краще схопити її за руку, все пояснити і миритись за зачиненими дверима?!
   Широка усмішка з’явилась на обличчі Бажана.
   — Легко говорити… — потерши обличчя долонями, Бажан знову зробив ковток запашного напою.
   — Тому легше всього відпустити її, - бо миритись важче, аніж сваритись. Звичайно, визнати провину важче, пояснити там де треба, теж важче, попросити пробачення теж не злегких завдань, але ж ніхто не казав, що стосунки це легко. Невже через свою пиху… несміливість… гординю… ти відмовишся від того, щоб бачити її очі, чути сміх, цілувати і прокидатись поряд з нею… Через дурниці – ви можете втрати свій світ.
   Бажан сидів і як дитина намагався стримати сльози,… але… не вдалось.
   — Я без неї не можу. — Мовив Бажан.
   — А вона про це знає? Чи вона лише знає, що ти дурень, який втрачає її…
   — Вибач мене, друже. Вибач, що ми вплутали вас з Еммою у наші ігри. — Бажан простягнув руку для вибачень.
   Святослав потиснув його руку навзаєм промовив:
   — Забули. — Він усміхнувся. — А тепер тобі варто попросити пробачення в Аліси і все пояснити.
   — Так.
   — Привіт. — Сказала Аліса, увійшовши до кухні. — Я все чула… — її щоки обпікали сльози.
   Емма пройшла до кухні і сіла на коліна Святослава, обіймаючи його за шию, вона усміхнулась, дивлячись на парочку навпроти них.
   Святослав загорнув Емму у своїх обіймах і тихенько, щоб ніхто не помітив, погладив свою красуню по сідничці.
   — Алісо, ти все тоді не так зрозуміла… Ірина тоді дзвонила, бо питала про пологовий, де працювала колись моя тітка. Моя колишня щасливо заміжня і от-от народить. — Пояснив він.
   — Чому ж ти одразу не сказав, так як є? — Аліса не припиняла плакати.
   — Бо ти навигадувала і не дала мені слова сказати… недала пояснити…
   — Вибач. — Аліса затремтіла.
   — І ти мені вибач. — Він схопив долоні Аліси, і дивлячись їй у вічі, додав: — Я хочу, щоб у нас була міцна сім’я.
   — Сім’я?! — Аліса очманіла.  
   — Так, саме сім’я. Ми чотири роки разом – не можу уявити, своїх ранків без тебе.
   Аліса усміхалась і плакала. Сльози радості і повного щастя не давали змоги нормально говорити, але… вона все ж таки промовила:
   — І що це означає? — грайливо усміхнулась Аліса.
   — Ну… напевно, що я тебе кличу заміж. — Широка, добра усмішка, як завжди осяяла його обличчя, а очі наповнились сльозами. Він усвідомив, як важливо слухати, говорити і як це змінює життя. — Вийдеш за мене?
   — Так! Так! Так! — Аліса кинулась в обійми Бажана і вони припали одне до одного у поцілунку.
   Емма подивилась на Святослава і задоволено усміхнулась.
   — Дякуємо вам. — Повернувшись до Емми та Святослава, промовив Бажан.
   — Так, так дякуємо! — підтримала слова Бажана Аліса.
   — Не забувайте розмовляти перед тим, як приймати поспішні рішення. — Мовив Святослав, і встаючи, подав руку для привітань: — Вітаю, наречені.
   — Дякуємо. — Потиснувши руку, Бажан подякував від них обох.
   — Завжди слухайте своє серце. Кохання вам багато-багато! Вітаємо! — Емма обійняла Алісу і отримала обійми навзаєм.
   — Дякуємо. — Тепер мовила Аліса, від себе і Бажана.
   — Що тут за нарада? — увійшовши до кухні, запила Наталочка.
   Павло поставив важкі сумки з продуктами і теж запитав:
   — Що святкуємо?
   — Ми з Бажаном заручились! — поділилась Аліса радісною новиною.
   У господарів був гарний та приємний шок.
   Швидко та найголовніше, - наречені переказали історію примирення. По закінченню швидкої історії – усі домовились сьогодні ж ввечері відсвяткувати з шампанським.
 

Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно