Анна Харламова - Під омелою, Анна Харламова

   Емма широко усміхнулась… спокусливо… і хижо… Її очі потемнішали і розповідали про те,  що зараз буде щось цікаве.
   Святослав підійшов до ліжка і не встиг простягнути руки до Емми, щоб роздягти її, вона підштовхнула його і він впав на матрац. Вона задоволено засміялась, і встаючи перед ним на коліна, узялась за його блискавку на джинсах. Маленькі… жваві, спритні пальчики – швидко впорались з перешкодою. Вона підніла на нього свої сині очі, які стали немов глибини океану. Святослав важче задихав… голосно ковтнув в передчутті, насолоди… Впершись долонями об матрац, він уважно спостерігав за діями Емми. Її рученята допомогли звільнитись йому від джинсів і від білизни, - опускаючи їх донизу. Його плоть вже була збуджена і чекала на запаморочливі пестощі… вони не змусили на себе чекати.
   Емма торкнулась пальчиком ніжної голівки його члена, який у ту ж мить відреагував на її дії, підіймаючись вверх до насолоди. Дівчина облизала губи і тихо застогнала у задоволенні бачити, як він її бажає. Що зробив з нею цей чоловік? Вона перестала бути «занудою» Еммою, перетворившись на спокусницю, яка жадає незвіданих речей… запаморочливих дій… ейфорії, яку вони можуть дарувати одне одному. Їй подобалось, це відчуття. Подобались зміни. Подобалось те, що він «розбудив» справжню Емму від довгої сплячки.
   Дівчина обережно узяла член у долоньку і опустивши голову над його плоттю, провела по ній язичком. Почувши, як Святослав застогнав, Емма відчувала той тріумф, про який гадала, ще секунду назад. Ось… ось саме те, чого вона так бажала: дарувати насолоду і отримувати її; бути розкутою; пізнавати щось нове; щоб коханий чоловік божеволів від її дій і захоплювався нею. Все це тепер у неї є.
   Святослав відкинув голову і стиснув у своїх пальцях ковдру… стриматись було не реально. Емма виробляла неймовірні речі своїм язичком… своїми м’якими губками, які міцно обхоплювали його член… її ніжні і швидкі пальчики, які грались з мішечком під збудженою плоттю… Неймовірні відчуття поглинули його. На це варто дивитись,… що він і зробив. У цю мить їхні погляди зустрілись… жоден з них не забрав очей… це обох збудило ні на жарт… Він побачив в її очах неймовірне бажання дати йому неземну насолоду, а головне – він бачив в її очах те, що вона робить дає їй таку ж саму насолоду як і йому. Це неймовірно!
   — О, Ем… я можу не витримати… — він важко задихав і ледь вимовляв слова.
   Очі Емми блиснули і вона ще дужче обхопила його плоть, намагаючись ще глише узяти «цукерку» до ротика.
   Емма відпустила його член і тихо промурликала:
   — Може ти… — її дихання було приривчастим, а на обличчі грав рум’янець. — допоможеш мені?...
   Святослав, запитуючи, поглянув на неї.
   Емма підняла руки, обкрутила своє волосся довкола долоні – зробивши хвоста і натякнула йому на те, що вона чекає від нього.
   Хлопець широко усміхнувся, і узявши її волосся у свою жменю, нахилив її ротик на свою плоть. Нестримний… утробний стогін – задоволення пройшовся луною по кімнаті. Він нахиляв її голову, а його стегна несамовито рухались… Почувши, як Емма закашлялась, він ледь не збожеволів… «Його» маштаби полонили її м’які вуста… гарячий ротик… Це просто неземний кайф!
   Він підняв її голову, тримаючи у жмені шовкове волосся. Відкинувши її голову, він мав доступ до солодкої шийки… Спустившись з ліжка… так само на коліна, він припав до шийки гарячими поцілунками… його гарячий язик блукав від вилиці до ямки, де її дихання збивалось від його жару.
   Хлопець поклав Емму на килим і стягнув з неї колготки та чорне мереживо, а потім підняв її сукню… розвів ніжки і припав до її розпаленого лона своїми губами.
   — Ем… моя смачна, Ем… — Святослав обпік її своїм диханням і вона затремтіла.
   — Коханий… я не витримаю… — вона ледь не захникала.
   Він нібито не звернув уваги і продовжував пестощі її «троянди»… його язик блукав… збуджував… робив нестримно вологим її лоно…
   — Ммм… моя… моя… — він стиснув її сіднички у руках.
   — Прошу… — її голос охрип і вона ще раз заблагала: — Прошу…
   Святослав, підводячись, дивився їй у вічі… Нахилившись над нею, він зручно вмостився між її стегнами і тихо увійшов у вологе, шовкове лоно…
   Два стогони в унісон пролунали кімнатою.
   Усміхнувшись одне одному, вони припали у смачному цілунку. Язики сплітались, як і тіла.
   Емма закинула ніжки йому на стегна, притискаючи, ще сильніше до себе. Вони дивились у вічі одне одному… приймаючи одне одного… кохаючи одне одного до нестями. Поппри те, що на них була одежа, - їхні душі були оголеними.
    Рух за рухом Святослав поглиблював свій міцний член у шовкові стінки її «троянди»… Все швидше і шведше… Швидше і швидше… Глибше і глибше… Швидше і глибше, -  до самого піку… Святослав обдарував її лоно – своїм подарунком, а вона відгукнулась тихими хвилями задоволення.
   Він ліг на неї, сховавши своє обличчя у її волоссі, яке хвилями лежало на килимі.
   — Ем… з тобою я відчув, що таке щастя. — Тихо прошепотів він і міцно обійняв її, просунувши руки під піддатливе тіло.
   — Я знаю, що ти відчуваєш, - я відчуваю те ж саме. Коли ти поруч – все добе. — Вона усміхнувшись, провела своїми пальчиками по його голові і до шиї.
   Він солодко зітхнув від її теплих доторків.