Марія Люта - Настя і вовки. Пробуди в мені звіра, Марія Люта

Глава 10.5

Я сиділа в одній із кафешок аеропорту в очікуванні Галі. Це було мукою: просто сидіти, просто нерухомо чекати, коли весь той дивний світ, за лаштунки якого я ненароком заглянула, ось-ось полетить шкереберть.  

Але про все по черзі.

 

Коли Натан підсів на заднє сидіння нашої машини, мене всю трясло у передчутті неприємностей. Посилювало хвилювання і те, що ми звернули з жвавої траси на якусь другорядну дорогу, оскільки Кет не хотіла "даремно світитися". Але хвилини йшли за хвилинами, перевертень-вовк і лисиця мило балакали, повз проносилися стовпи та дерева, і нічого не відбувалося. Потроху я почала заспокоюватися, переконуючи себе, що мені від нервів уже ввижається всяке.

 

І ось ми виїхали з чергового села і опинилися в невеликому лісочку, як на дорогу вийшов поліцейський і махнув нам, наказуючи зупинитися на узбіччі.

 

- Чорт, начебто не перевищувала, - буркнула Кет, паркуючись.

 

Поки один  правоохоронець схилився до вікна водія, представляючись і пояснюючи причину зупинки, його напарник зупинився біля пасажирських дверей. Він намагався розглянути заднє сидіння, але тоновані вікна машини були занадто темними, тому Натан, напевно, залишився непоміченим.

 

- Будь ласка, вийдіть із машини разом із пасажирами, у нас орієнтування на одну злочинницю і ми зобов'язані перевіряти всі транспортні засоби. Не турбуйтеся, це не займе багато часу.

 

Кет кивнула та залишила авто. Я наслідувала її приклад. Хоча законність прохання поліцейського викликала сумніви, але той був чемний і ввічливий, так що я не бачила причини скандалити на рівному місці. Натан лишився всередині. Що й зрозуміло, він на "злочинницю" не надто схожий. Зростом не вийшов.

 

- Будьте ласкаві, пересядьте в нашу машину і ми проїдемо до відділку для проведення подальших слідчих дій, - звернувся до мене поліцейський контакту, звіряючись з роздруківкою у себе в руках. – Ви дуже схожі на наш фоторобот.

 

- Це якась помилка... - почала я, але мене перебили.

 

- Якщо ви чинитимете опір, ми змушені будемо застосувати силові методи, - суворо викарбував "контакт", а офіцер прикриття перемістився мені за спину, перекриваючи шляхи відступу.

 

- Не хвилюйтесь так, будь ласка. Ми тільки перевіримо ще раз ваші дані і відпустимо, якщо ви дійсно законослухняні. Це стандартна процедура. Відділок у місті, так що ви навіть не втратите багато часу. Адже ви до міста прямуєте? - Поліцейський перейшов на неофіційний заспокійливий тон і розвів відкриті долоні, демонструючи свій дружній настрій.

 

"А що, може, все не так страшно. До вильоту ще є час, а поліцейські начебто адекватні хлопці", - подумала я і зробила кілька кроків у напрямку службової машини.

 

- Вона нікуди не поїде, - Раптом ззаду почувся голос Натана. - Настя, сядь назад у машину. Кет, ти теж. Швидко!

 

Я здивовано дивилася на перевертня, що покинув автомобіль і тепер повільно наближався до мене. Що він робить!?

 

- Настя, - знову повторив Натан, закликаючи наслідувати приклад лисиці, що швидко шмигнула всередину машини і грюкнула за собою дверима.

 

Якби на його місці був, скажімо, Гліб, я б жодної секунди не зволікала. Але це був зовсім незнайомий перевертень, від якого ще пів години тому мені хотілося втекти. Я йому не вірила. Може, насправді це Натан мій ворог, а поліцейські - шанс на порятунок?

 

- Анастасія, ви повинні проїхати з нами, - наполягав офіцер.

 

- Настя, не дуркуй, - висунула голову лисичка.

 

Кет я не те, що б вірила, але вона все-таки дочка Мстислава. А це щось та значить. Не обертаючись, щоб не випускати з поля зору першого поліцейського, я почала відступати до машини лисиці.

 

- Лягай! - Раптом гаркнув Натан таким тоном, що моє тіло одразу розпласталося на асфальті. І якраз вчасно - наді мною просвистіла куля. А наступної миті пролетів вовк. Якого біса!?

 

Я перекотилася у вибоїну на узбіччі, подалі від небезпечних коліс автомобіля, і звідти спостерігала, як Натан у вовчій подобі зминає під собою першого офіцера, що, схоже, стріляв мені в спину, а потім нападає на другого.

 

Знову постріл. Звір болісно рикнув - куля зачепила його бік, але не сповільнила швидкості атаки. У цей час перший поліцейський прийшов до тями і намірився дотягнутися до своєї зброї. Лисиця це теж помітила і блискавично кинулась на спину чоловіка, обхоплюючи руками його плечі. Однак її спроби не мали успіху і офіцер схопив-таки свій пістолет і направив його в спину перевертню. Тут уже я схопилася і ногою вибила зброю, а потім, за прикладом Кет, навалилася на чоловіка зверху. Разом з лисицею ми змогли якось притиснути його до землі і утримувати в такому положенні.

 

Як відбувалась бійка вовка я не бачила, тому що всю увагу зосередила на нейтралізації нашого з Кет противника. Тільки коли поряд з нами Натан вже у вигляді людини припечатав в асфальт другого "поліцейського", я змогла трохи розслабитися.

 

- А тепер можна мені дізнатися, у що ти нас втягнула!? Мені проблеми з правоохоронцями зовсім не потрібні! - Раптом накинулась на мене Кет, коли вищезгадані "доблесні правоохоронці" були надійно зв'язані по руках та ногах.

 

Я оторопіла. Це я їх втягнула!?

Адреналін ще клекотав у мене в крові, і я була готова виплеснути на лисицю усі свої емоції, при чому не тільки сьогоднішні...

 

- Дівчатка, не сваріться, - Натан заспокійливо притримав мене за руку. Я глянула на перевертня і відразу зніяковіло відвела очі - чоловік був абсолютно голим. Ех, а момент обороту я  момент я пропустила,  а було жах як цікаво побачити його на власні очі.

 

- До того ж, - продовжив чоловік, - це зовсім не патрульні. Погляньте на форму.

 

Ми подивилися. А що з нею не так? На мій сором, я раптом усвідомила, що гадки не маю, як конкретно виглядає однострій поліції. Форма як форма... Тішило одне: Кет також виглядала спантеличеною.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍