НМ - Спалення любові до тла , НМ

Наталія тихо подивилася на Егору, і в її очах знову відбилася та сама рішучість, яку він бачив раніше, коли вона робила складний вибір.

— Ми маємо створити нову реальність, де все буде залежати від нас, — сказала вона, і в її голосі звучала невідома сила. — Але для цього треба бути готовими приймати відповідальність.

Егор кидав погляд на її обличчя, яке, хоч і не виражало емоцій, відображало певну внутрішню боротьбу. Вона була готова, хоча і не зовсім впевнена в тому, як це все повинно відбуватися. Він не міг не відчувати, що вона розуміє важливість цього моменту, але в той самий час намагається знайти шлях до нього, як і він сам.

— Я знаю, — відповів він, — ми не можемо дозволити собі діяти поспішно, але ми маємо бути рішучими. Я вірю, що разом ми зможемо це зробити.

Вони досягли великої площі, де різні кольори і форми світу почали сплітатися, створюючи особливий, майже магічний простір. Вигляд був дивовижним — дерева, що росли на стінах будинків, будівлі, які змінювали свої форми, а небо над ними ставало все яскравішим і живішим.

— Це місце... воно живе, — сказав Егор, не зводячи погляду з горизонту. — Відчуваєш це?

Наталія поглянула навколо, її очі знову наповнилися новим світлом. Вона відчула, як світ навколо них відповідає їхнім емоціям, як ніби кожен вибір, кожен крок не лише змінював їх, а й змінював цей простір.

— Так, я відчуваю, — сказала вона. — Це не просто місце. Це... живий організм, який реагує на нас. І ми маємо вчитись взаємодіяти з ним, а не тільки змінювати.

Егор подивився на неї, і в його очах також промайнув розуміння. Вони були на межі чогось великого, і хоча це був новий світ, його правила були зовсім іншими. Він не був би таким простим, як їм здавалося спочатку. Їм доведеться відкрити для себе нові можливості, але й уважно стежити за тим, як їхні дії впливають на цей простір.

— Ми зможемо змінити все, якщо навчимося бути частиною цього світу, а не просто намагатимемося ним керувати, — сказав він.

Вони знову пішли вперед, і навіть кроки їхні стали більш впевненими. Вони знали, що для того, щоб створити нову реальність, вони повинні не тільки діяти, але й вчитися бути частиною того, що відбувається навколо них. І хоча це було великою відповідальністю, вони були готові зустріти цей виклик разом.

Вони знали, що попереду їх чекає безліч перешкод, але разом вони мали всі шанси подолати їх, створивши не просто новий світ, а й нову реальність для себе. І це було лише початком.

Раптом, неочікувано, з темряви, що огортала одну зі сторін площі, вистрілили кілька темних фігур, які швидко наближалися до них. Вони не встигли навіть зорієнтуватися, як один із нападників кинувся в їхній бік, з високо піднятим ножем, що блищав під світлом незвичного неба. Інші фігури йшли ззаду, їхні обличчя були приховані темними капюшонами, а їхні рухи - неймовірно точними та спритними.

Наталія миттєво схопила Егору за руку, її серце почало швидко калатати, але страх не охопив її повністю. Вона знала, що їм потрібно діяти швидко. Вона з силою відштовхнула Егора вбік, щоб той не потрапив під удар, а сама, не роздумуючи, схопила з землі шматок розбитого каменю, що лежав поблизу.

—Егор, будь обережний! крикнула вона, відразу ж опираючись на камінь, готова вдарити.

В цей момент один із нападників наблизився до неї, і, використовуючи свою швидкість, намагався вирвати камінь із її рук. Але Наталія була готова. Вона зібрала всі сили і вдарила його по руці, змусивши його відступити, хоч і не до кінця.

Егор же намагався відвести увагу другого нападника, використовуючи всі свої фізичні здібності. Він мав досвід боротьби, і його рухи були чіткими та виваженими. Він боровся не просто за своє життя, але й за шанс захистити Наталію, яку він не збирався залишати в небезпеці.

Боротьба була запеклою. Їхні нападники здавалися навчена команда, і кожен їхній рух був спланований. Але Егор і Наталія не здавалися. Вони бились разом, як одна команда, кожен крок був узгоджений. Вони не лише захищались, але й намагалися розібратися, чому їх атакують. В їхній голові крутилось лише одне питання: хто стоїть за цими людьми? Що вони хочуть від них у цьому світі?

Наталія стиснула зуби і обережно обвела поглядом територію, шукаючи можливість для контратаки. Однієї миті її погляд зустрів щось цікаве: темна постать, яка не брала участі в бою, а спостерігала за всім з відстані. Вона зрозуміла, що це головний.

-Тримай їх, я спробую з'ясувати, що відбувається! — крикнула вона Егору, і, не чекаючи відповіді, почала рухатися до постаті.

Егор кидав погляд на неї, розуміючи, що зараз вони повинні діяти разом. Він зміцнив свої позиції, відбиваючи напади, поки Наталія рухалась уперед.

Це була гра на виживання, і кожен їхній рух міг стати вирішальним.

Наталія швидко наближалась до темної постаті, яка стояла на краю площі. Її обличчя було приховане під капюшоном, і вона не рухалася, але відчуття, що це саме та людина, яка керувала атакою, не покидало Наталію. Вона спостерігала за тим, як Егор бореться з нападниками, і чітко відчувала, що потрібно з’ясувати, хто стоїть за цією атакою.

Як тільки Наталія наблизилась на відстань кількох кроків, постать підняла руку, і її очі загорілися червоним світлом, яке в темряві виглядало майже містично. Наталія зупинилась на місці, розуміючи, що цей знак означає. Перед нею стояла не проста людина. Це була істота, чиї здібності перевершували звичайних людей. Вона відчувала, як навколо них почав збільшуватись напружений простір, і кожен рух тепер здавався невиправдано ризикованим.

— Ти, мабуть, думаєш, що можеш втекти, — голос постаті був глибоким, з ледь відчутним металевим відтінком. — Але ти і твій супутник — частина цього світу, і ви не можете змінити те, що вже відбулося.

Наталія стискала зуби, але не опускала погляду. Вона відчувала, що ця істота не є просто ворогом — вона була частиною чогось більшого, і їхня битва була частиною чогось, що тільки починалось.