Ханс Рослінг - Фактологія

тоді як могли б використовувати цей час на порятунок життів чи лікування захворювань. Трагічне марнотратство лікарського часу.

Щоб бути точним, треба сказати, що є кілька заможних країн, де тривалість життя так само низька, як і в США. Це багаті держави Перської затоки: Оман, Саудівська Аравія, Бахрейн, Об’єднані Арабські Емірати і Кувейт. Але в них зовсім інша історія. До 1960 року, коли ці країни почали багатіти від видобутку нафти, їхнє населення було бідним і неписьменним. Ці держави побудували систему охорони здоров’я лише за два покоління. Відповідно важко сказати, що урядовці цих країн стримують розвиток медичної системи. Я не здивуюся, якщо протягом декількох років у цих державах буде більша тривалість життя, ніж у Сполучених Штатах. Можливо, молоді американці не будуть так сильно відмовлятися вчитися в них, як вони відмовляються вчитися в європейських країн.

Комуністичний режим Куби є прикладом того, як можна потрапити на гачок єдиного ракурсу: на перший погляд і логічної, але неймовірної ідеї про те, що уряд може вирішити всі проблеми народу. Я можу зрозуміти тих людей, які, дивлячись на Кубу з її дефіцитами, бідністю й обмеженням свободи, вирішили, що урядові ніколи не слід планувати життя суспільства.

Система охорони здоров’я у США також потерпає від психології одного ракурсу: на перший погляд і логічної, але неймовірної ідеї про те, що вільний ринок може вирішити всі національні проблеми. Я можу зрозуміти людей, які, дивлячись на Штати, їхню нерівність й результати роботи системи охорони здоров’я, вирішили, що приватний сектор і конкуренцію і близько не можна підпускати до сфери медичних послуг.

Як і в усіх питаннях з протистоянням приватного й державного секторів, відповідь не може бути категоричною — тільки той чи тільки інший. І той і інший. Залежно від випадку. Річ лише в тому, щоб знайти потрібний баланс між регулюванням і свободою.

Навіть демократія не може бути єдиним рішенням. У цьому питанні я дуже ризикую, але все одно наведу певні аргументи. Я щиро вірю в те, що ліберальна демократія — це найкращий спосіб керувати державою. Такі люди, як я, тобто ті, хто в це вірить, часто впевнені, що демократія веде (а то і є обов’язковою умовою) до миру, соціального прогресу, покращення медобслуговування та економічного зростання. Але є одна річ, яку дуже важко визнати: ця позиція не підтверджується реальністю.

Більшість країн, де відбувся значний економічний і соціальний прогрес, не є демократичними. Південна Корея перейшла зі щабля 1 на щабель 3 швидше за будь-яку іншу країну (і на її території немає родовищ нафти), підтримуючи режим військової диктатури. Із десяти держав із найбільшим економічним зростанням за 2012–2016 роки дев’ять мали низькі показники демократичності.

Той, хто стверджує, що демократія потрібна для економічного зростання країни та поліпшення здоров’я народу, ризикує стикнутися з дійсністю, де якраз навпаки. Демократію варто сприймати як мету, а не вбачати в ній засіб для інших цілей.

Не існує такої сфери життя чи показників — ні ВВП на душу населення, ні дитяча смертність (як на Кубі), ні особиста свобода (як у США), ні навіть власне сама демократія, — покращення якої гарантувало б поліпшення інших сфер життя. Немає такого єдиного показника, за яким можна виміряти прогрес країни. Насправді реальність набагато складніша.

Світ неможливо зрозуміти без цифр, але його неможливо зрозуміти лише через цифри. Держава не здатна функціонувати без уряду, але уряд не здатен вирішити всі проблеми. Ні державні організації, ні приватні не будуть панацеєю у вирішенні проблем. Жоден аспект життя не може потягнути за собою всі інші й гарантувати їхній розвиток. Ідеться не про «або/або». «І те і інше» — залежно від ситуації.

Фактологія

Фактологія — це усвідомлювати, що однобокість обмежує уяву, і пам’ятати, що на проблему краще дивитися з різних кутів зору, щоб краще її зрозуміти та знайти практичне вирішення.

Щоб контролювати інстинкт єдиного ракурсу, вам потрібен набір інструментів, а не лише молоток.

Аналізуйте свої ідеї. Не збирайте лише ті приклади, які показують, наскільки ваші улюблені ідеї прекрасні. Спілкуйтеся з людьми, які не згодні з вами, щоб розібрати свої ідеї та виявити слабкі сторони.

Обмежена експертність. Не претендуйте на глибокі професійні знання за межами вашої галузі. Будьте скромними: ви не все знаєте. Не забувайте про обмеженість знань інших людей.

Молотки і цвяхи. Якщо ви вмієте чимось користуватися, то захочете застосовувати це якомога частіше. Якщо ви заглибилися у вивчення проблеми, то можете перебільшити важливість її або вашого рішення. Пам’ятайте, що жоден інструмент не буде корисним для всього. Якщо ваша улюблена ідея — це молоток, то шукайте колег із викрутками, ключами та мірними стрічками. Будьте відкриті для ідей з інших галузей.

І цифри також, але не лише цифри. Неможливо зрозуміти світ без числових даних. Але самі цифри не дадуть вам реального уявлення про світ. Любіть цифри за те, що вони розповідають про наші реальні життя.

Стережіться простих ідей і простих рішень. Історія знає багатьох провидців, які виправдовували жахливі дії утопічними передбаченнями. Залучайте складність. Поєднуйте ідеї. Ставте під сумнів. Вирішуйте проблеми відповідно до кожної окремої ситуації.

Розділ дев’ятий

Інстинкт провини

Про чарівні пральні машини й автоматизацію

Ходімо бити бабцю

Я читав лекції в Каролінському інституті й пояснював, що фармацевтичні компанії навряд чи проводять якісь дослідження малярії і зовсім жодних — із летаргічного енцефаліту («сонна хвороба») або тих захворювань, на які страждають лише найбідніші.

Студент із переднього ряду заявив:

— А давайте натовчемо їм пику.

— Ага, — відповів я, — якраз цієї осені їду в Novartis (це глобальна фармацевтична компанія, розташована у Швейцарії, і мене запросили прочитати там лекцію). Якщо ви розкажете, що це мені дасть і кому я маю натовкти пику, то спробую. То кому краще натовкти пику? Усім підряд, хто там працює?

— Ні, ні, ні. Краще за все босу, — відповів той хлопець.

— Ага. Добре. Його звати Деніел Вазелла, — саме він тоді очолював компанію. — Так, я трохи знаю пана Вазеллу. Отже, коли я з ним побачуся, мені треба дати йому по пиці? І тоді все одразу налагодиться? Він стане хорошим начальником і зрозуміє, що потрібно змінити пріоритети на дослідженнях компанії?

Студент, який сидів трохи далі,