Джулія Ромуш, Ольга Ялiтовська - Заборонене кохання:ти будеш моєю, Джулія Ромуш, Ольга Ялiтовська

Розділ 42.

Тієї ночі більше заснути не вдалося. Я встала і, струснувши головою, відігнала від себе погані думки. Почала поволі збиратися на роботу, а сама бродила по квартирі розсіяна і стривожена.   

  

Спочатку, задумавшись, пропалила собі блузку, потім розбила чашку з кавою, і злегка обпекла собі ногу, криво нафарбувала очі, і тому змила макіяж і вирішила з'явитися на роботу у всій природній... жахливості.   

  

Так на мені позначався стрес, це просто нерви буянили й все, що мені потрібно було зробити, так це заспокоїтися. Пропити заспокійливе й все пройде. Піти в запій? Тоді це пройшло б напевно...   

  

З-за цього чортового покруча я ставала шизофренічкою. Це все він зі мною зробив. Я продовжувала переконувати себе з маніакальною впевненістю, що нічого не станеться, коли ці тридцять днів повинні були закінчитися. Тоді чому мені з кожним днем була все гірше?!   

  

Чи могло статися так, що цей псих би зрозумів, що я не хотіла його бачити й просто б вгамувався? Тридцяти днів було цілком достатньо для того, щоб охолонути. У нього була хвора фантазія. Він чекав мене довгий час, хотів отримати своє, і він цього домігся. Значить він повинен втратити до мене інтерес. Тим більше, що він зустрічався з Савою. Морочив їй голову, поки я всі ті дні в його будинку звивалася в його руках як остання паскуда, просилася на його член. Він діяв на мене як наркотик, я була залежна. Була готова на все заради чергової дози, хотіла його вдихати, пускати по венах.   

  

Господи, від одних тільки спогадів кидало в піт. Я поводила себе, як справжня розпусна дівка, йому повинно було бути огидно від мене, від того, як я віддавалася йому. Я сподівалася, що цього часу має бути достатньо, щоб він сам прийшов до таких висновків. Все що було між нами - так це одержимий секс, дикий, звіриний, ненаситний... Цього було мало для здорових відносин. Але цього було цілком достатньо, щоб знищити один одного. Це було схоже на одержимість, пристрасть, нездорове бажання, але ніяк не було коханням.   

  

Втрачена у власних думках, я навіть не відразу помітила як на автопілоті дісталася до роботи. Зайшла в хол свого готелю і почуття тривоги тільки подвоїлося, ноги стали трястися, пальці заніміли. Намагаючись хоч якось зняти дискомфорт, я машинально облизала пересохлі губи. Я відчувала важку ауру, похмуру, загрозливу. Бажання бігти з усіх ніг лише посилювалося. Потрібно було зникнути ще в той момент, зірватися з місця і мчати як можна далі. Але я все так само продовжила стояти в холі готелю і все так само дивилася в одну точку. Намагалася вирівняти дихання, взяти себе в руки, але нічого не виходило.Щось відбувалося жахливе, погане, нутром чула і головою розуміла, що краще було б піти звідси.  Але тіло, немов не слухалося мене, приросло до підлоги і я не могла зрушити з місця.  

  

- Олівія, Вас попросили зайти до начальства, - Жюль, старший адміністратор зміни, повідомив мені цю інформацію, і я не побачила підступу в його словах.  

  

- Щось трапилося?  - Спробувала взяти себе в руки.  Мені потрібно було хоч якесь заспокійливе і терміново. А краще в кінських дозах!  

  

- Не маю уявлення, може з приводу твоїх прогулів хочуть поговорити?  - А ось це вже було сказано з ноткою зневажливої іронії.  Таке не могло вислизнути від моєї уваги навіть в той момент, але все ж уроки субординації я збиралася дати хлопцеві трохи пізніше.  

  

Не відповівши хлопцю більше нічого, я розвернулася і попрямувала до кабінету начальства на негнучких ногах. Звичайно, мені хотіли дати по шапці за те, що я пропустила цілий робочий тиждень і нікого не попередила.  За таке по голівці не гладили. Тільки б не звільнили, тільки б ...  

  

Постукала у двері, і не дочекавшись відповіді тут же опустила ручку й увійшла до кабінету.  

  

- Доброго ранку, - підняла очі й тут же завмерла немов паралізована.Переді мною сидів тиран, деспот, Тео ... Тео Бурден ... Поважно розвалившись у кріслі, цей чоловік щось пив зі свого келиха і жадібно розглядав мене темними від похоті очима.  

  

- Олівія, - хрипкий голос, який обдав холодом, перетворивши мене в брилу льоду.  Геть позбавивши можливості щось відчувати, навіть власне тіло, - підійди до мене ... 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍ Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно