Марі-Анна Харт - Невидимі сліди, Марі-Анна Харт

Кейт намагалася залишити свою реакцію прихованою. Вона не хотіла, щоб хтось помітив її зміни в настрої, але всередині не могла заспокоїтися. Йен і Олівер... Вона вже давно перестала спілкуватися з Олівером, і хоча вона намагалася не думати про нього, це несподіване нагадування викликало в ній цілу бурю емоцій.

Її думки були розсіяні, але тривога не відпускала. Вона намагалася змусити себе бути нормальною, як раніше. Але відчуття, що це відновлення її зв'язку з Олівером — хоч і випадкове, хоч і через Йена, — знову підіймало всі старі питання і страхи. Чи правильно вона вчинила тоді? Чи було це остаточним прощанням з Олівером?

Кейт, почувши це, намагалася налаштувати себе на позитив. Вона зробила глибокий вдих і вирішила, що буде все ж таки разом із друзями, пограє у гру, насолодиться вечором. Але всередині її щось тривожно терзало.

Кейт намагалася тримати себе в руках протягом вечора. Вона брала участь у грі, сміялася з друзями, намагалася виглядати нормально, але кожен момент, коли її думки відлітали до Олівера, приносив їй нову хвилю суму. Вона не могла позбутися відчуття, що щось не так, що вона знову опинилася в тому самому емоційному тупику. Олівер… Йен… всі ці переживання просто не давали їй спокою.

Як тільки гра закінчилася і друзі почали розходитися, Кейт повернулася до своєї кімнати. Усі розмови про Олівера і те, що він зараз в місті, про його плани... все це відлунювало в її голові, ніби хтось постійно торкався її болючих спогадів. Вона лягла в ліжко, накрилася ковдрою, і лише тоді, коли тиша огорнула її, дозволила собі відчути всю ту біль і тривогу, які вже довго намагалася приховувати.

Сльози почали литися, і вона не змогла їх стримати. Всі емоції, які вона намагалася подавити, вихлюпнулися разом. Це не було лише відчуттям втрати, але й безсилля перед своїми почуттями. Вона не могла забути Олівера. Вона не могла забути те, як добре їй було з ним, навіть якщо вони не мали майбутнього.

Кейт плакала, відчуваючи, як сльози забирають з собою частину того болю, який накопичувався в її серці. Вона плакала за тим, що не дозволила собі бути щасливою, за тим, що так довго стримувала свої справжні почуття, за тим, що так і не змогла зрозуміти, чому все склалося саме так. Вона плакала за тим, що, незважаючи на те, що її життя продовжувалося, частина її серця залишалася в тому моменті з Олівером.

Вночі їй важко було заснути, але сльози хоч на якийсь час дали їй полегшення. Вона не знала, чи зможе колись справжньо відпустити Олівера, але на той момент це було єдиним способом справитися з тією бурею почуттів, що вирувала в її душі.

Кейт прокинулася рано вранці, відчуваючи ще легке розчарування від минулої ночі. Вона не спала добре, і її думки знову поверталися до Олівера. Вона намагалась сконцентруватися на чомусь іншому, але все одно не могла позбутися почуття, що її емоції застрягли в минулому.

Поки вона прокидалася, взяла телефон, і одразу побачила нову смс-повідомлення. В її грудях на мить зупинилося серце, коли вона побачила, хто написав. Олівер.