Марі-Анна Харт - Невидимі сліди, Марі-Анна Харт

лист

"Я був у місті. Я не знав, чи варто тобі писати, але я хочу, щоб ми залишилися друзями і інколи могли просто бачитися. Вибач якщо минулого разу зробив тобі боляче і сподіваюся, що ми зможемо бути друзями"

Вона не одразу зрозуміла, що відчуває. Це повідомлення стало для неї ще однією головоломкою. Чи було це його бажанням відновити хоча б якийсь зв'язок, чи це просто спроба бути коректним після всього, що сталося між ними?

Кейт читала повідомлення кілька разів, перед тим як відповісти. Вона не була впевнена, як має реагувати, але відчувала, що не може просто ігнорувати це. Їй було важко уявити, як далі виглядатиме їхнє спілкування, але, з іншого боку, ідея залишитися друзями і зустрічатися час від часу здавалася більш безпечною, ніж складати нові емоційні ставки.

"Я теж хочу, щоб ми залишилися друзями," — відповіла вона, намагаючись бути якомога спокійнішою. "Не знаю, як все буде далі, але, напевно, це буде найкраще."

Текст був коротким, але в ньому було все, що вона відчувала на той момент — змішаність емоцій і вагання, що робити з цією новою реальністю. Вона відправила повідомлення і поклала телефон на тумбочку, намагаючись заспокоїти своє серце.

Після того повідомлення від Олівера, яке злегка підняло настрій Кейт, вона поступово почала відчувати, що її життя, хоча і не стало легшим, але хоча б стало трохи більш стабільним. Вона знову поверталася до звичного ритму, де були пари, йога, прогулянки, дружні зустрічі з Еліс та іншими. І хоч Олівер все ще залишався в її думках, її емоції стали трохи менш гучними. Вона намагалася не зупинятися на минулому, а рухатися вперед.

Кожного разу, коли вона отримувала від нього смс, це на короткий час розслаблювало її. Повідомлення були звичайними — інколи про погоду, інколи про новини, інколи про плани на вихідні. Все це не несло великої емоційної напруги, але й не залишало її байдужою. Вони ставали частиною її звичного дня — просто маленькі повідомлення, які нагадували, що вони все ще спілкуються, хоч і в іншій формі.

Кейт намагалася не витрачати на ці смс багато часу, але інколи навіть прості повідомлення від Олівера змушували її посміхатися. Вони не обговорювали важливі чи глибокі теми, лише легкі побутові питання. Це було як нагадування, що з ним все ще є зв'язок, хоч і без певних зобов'язань.

Усередині Кейт відчувала змішану ностальгію і спокій, коли отримувала ці короткі текстові повідомлення. Вона усвідомлювала, що, хоча їхнє спілкування вже не буде таким, як раніше, це все одно маленький крок до нормалізації її емоційного стану.

В середині тижня, коли вона, як завжди, прийшла після йоги додому, вона відчула, що хоча б частково знайшла свій ритм. Вона навіть змогла поговорити з Еліс про плани на майбутнє, не зупиняючись на темі Олівера.

Ці дні проходили одні за іншими — Кейт потроху виявляла, що може знайти внутрішній спокій і у відсутності того емоційного збурення, яке було раніше. Олівер залишався частиною її життя, але тепер вже не таким важливим елементом, як раніше. І хоч серце все ще іноді відчувало порожнечу, Кейт почала знову вірити, що зможе жити без нього, хоча б на деякий час.

3 травня, на день народження Йена, Кейт готувалася до вечірки з певним хвилюванням. Вона знала, що Олівер теж буде серед гостей, і хоча вона прагнула бути спокійною, думки про те, як вона з ним знову зустрінеться, тривожили її.

Кейт одягнулася в легке плаття, спробувавши виглядати природно, і вирушила до Йена. Він жив у затишному будинку, який орендував разом із другом Діном. Коли Кейт увійшла в будинок, одразу відчула тепло та святкову атмосферу, як тільки переступила поріг. Тут було багато друзів, і музика створювала розслаблену, але водночас веселе враження.

Йен, завжди радий друзям, зустрів її біля дверей з широкою усмішкою.

— О, Кейт, ти прийшла! Я так радий тебе бачити! — Він обійняв її і легко потягнув до середини кімнати. — Іди, всі чекають!

Кейт усміхнулася, відчуваючи себе комфортко серед цих людей. Будинок був завжди таким живим і гостинним. Коли вони зайшли в кімнату, вона побачила знайомі обличчя. Багато друзів Йена стояли і сміялися, створюючи атмосферу легкої урочистості. Кейт швидко розслабилася серед них.

Але коли вона побачила Олівера серед гостей, її серце стислося. Він стояв серед групи людей, і коли їх погляди зустрілися, Олівер усміхнувся і помахав рукою. На обличчі Кейт відразу з’явилася напруга, хоча вона намагалася зберігати спокій.

— Привіт, — сказав він, підходячи до неї після того, як вона привіталася з іншими друзями.

— Привіт, — відповіла Кейт злегка нервово.

Олівер зауважив її незручність і з усмішкою додав:

— Радий, що ти прийшла. Як справи?

— Все нормально, — сказала Кейт, намагаючись не виглядати занадто хвилюючою. — Рада, що вийшло прийти.

Йен підійшов до них і запитав:

— Все гаразд?

Кейт ледь помітно кивнула, намагаючись не зробити з цього надто багато уваги. Вона відчувала, як все стає не таким важким, як здавалося спочатку.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍