Ельма Кіраз - Правила помсти, Ельма Кіраз

— Звідки це? — прошепотіла, — ти звʼязувався з поганою компанією?

— Ага, — впевнено сказав він і всередині мене все охололо. Невже він зараз скаже мені всю правду і про те, ким він є насправді.

— Що вони зробили?

— Я їхав на велосипеді. В магазин, бабуся відіслала. А дорогою туди є ставок. Там постійно плавали гуси. Мабуть, їм не дуже сподобалось, що я порушую їхній спокій. І вони почали сичати та бігти за мною. Одному гусаку навіть вдалось вхопити мене за шкарпетку. Від страху я не витримав і впав разом з велосипедом. Точніше я впав на свій же велосипед. І до керма, отут, подер обличчя. Отримував він бабусі я добряче… бо так і не купив тоді хліба.

— Щ-що…— я нахмурила брови, — але ж… А яка погана компанія?

— А ти не зрозуміла? — він засміявся.

І коли до мене дійшло, то я прикрила очі і теж усміхнулась. Все було настільки просто, що справді аж смішно. А я вже вигадала всі можливі кримінальні ідеї. Ще раз глянувши на Артура, я зрозуміла, що все це не може бути правдою. Він не вбивав мого батька. Не міг би. Він ж навіть боїться гусей…   
Артур знову хотів поцілувати мене, але в той же момент задзвонив телефон. Його мама кликала нас вечеряти. Бо ми справді якось втратили лік часу і навіть не помітили, що вже починало смеркати. 
Але навіть після вечері, після декількох годин відпочинку, те відчуття внизу живота нікуди не зникло. Я дивилась на Артура і просто відчувала всі ті поцілунки ніби фізично. Коли він випадково торкався мене, тіло ніби сипало іскри і було наплектризоване. Я дуже хотіла відчути його. Чомусь саме зараз. Саме сьогодні… Я відчувала, що мені це потрібно. Та намагалась тримати себе в руках. А останньою краплею став пізній вечір.

— Ох, — він ввірвався в кімнату, наче не очікуючи, що я буду тут.

— Ти що, — я прикрила книгою обличчя, — вирішив згадати ту ситуацію в готелі?

— Чого ти тут? Хіба…хіба ти не читала на вулиці? Я ж бачив…

— Це було ще пів години тому. Там стало вже надто холодно і батарейка в лампі сіла. Ти дуже довго миєшся.

— Вибач, — він знизив плечима, — але ти й так вже бачила мене таким. То байдуже.

— І справді…— я заговорила, ніби в трансі, дивлячись на його оголене тіло. Відчуття в животі стали сильніші.

Він підійшов до шафи, щоб витягти свій одяг, а я ж повільно сповзла з ліжка та підійшла до нього. В дзеркалі Артур це помітив і різко розвернувся до мене.

— Кіро? — його очі знову набули того темного зеленого відтінку.

— Я… не знаю, що зі мною таке. Але ще з того моменту, як ми були в лісі… я…— всі ці слова я шепотіла, — я не можу…— я торкнулась пальцями його шиї.

— Що ти робиш, — він це просичав, наче йому було дуже важко.

Потім я залишила поцілунок на його ключиці. Один. Другий. Артур повільно підняв руки та охопив мене за талію. Я ж готова була від цього просто пищати від задоволення.

— Це так дивно, — продовжувала говорити пошепки.

— Я кохаю тебе, Кіро, — раптом сказав Артур і я завмерла.

— Що?

— Ти не уявляєш, як. Байдуже, що ми так мало знайомі. Ну і що? Якщо я відчуваю, яка ти особлива.

— Замовчи, будь ласка, — я похитала головою, — не кажи нічого, прошу…

— Не бійся, — він провів лінію пальцем від моєї шиї по руці, — я нічого не вимагаю. Просто хочу, щоб ти це знала.

— І я хочу, — хрипло відповіла.

— Що?

Але більше я нічого не сказала, а просто поцілувала його. Так жадібно і сильно, як він тоді мене в комірчині. І здається Артур все зрозумів, бо вхопив за низ моєї футболки і швидко стягнув її з мене. Мені стало трохи ніяково, бо в такому вигляді я стояла лише перед дзеркалом. Ми цілувались далі і повільно підійшли до ліжка. Артур обійняв мене однією рукою і ми обережно опустились в лежаче положення. Він засипав мою шию, ключиці та груди зверху дрібними поцілунками, деколи повертаючись та цілуючи в губи.

— Ти прекрасна, — прошепотів він мені на вухо.

— Але я… жодного разу…

— Не бійся, — він провів носом по моїй щоці, — я ніколи не скривджу тебе. Ніколи. Не дам образити чи зробити боляче. Кіро, ти прикрасила моє життя.

Я затремтіла. Чи то від холоду, чи від страху, чи від передчуття тих емоцій, що будуть далі. Артур накрив моє тіло своїм і стало трохи тепліше. Він продовжував цілувати мене в губи і в кожен міліметр шкіри. І я відчувала, як сильно наростає моє бажання. Які це надзвичайно приємні та водночас дивні відчуття. Охопила його стегна ногами, щоб відчувати чоловіка ближче. А він запустив руку під мої штани і провів руками по нозі. Я завжди ненавиділа ці спортивні штани, бо вони були дуже широкі. Але зараз просто надзвичайно раділа, що взяла їх з собою. Його рука зупинилась і почала повільно стягувати ці штани з мене. І врешті я опинилась перед ним в одній білизні. Я розчервонілась і відчувала себе трохи некомфортно. Але погляд Артура… цей захват, як важко і швидко він дихав… Я провела долонею по його щоці, а він повернув голову та поцілував її. І між нами відбувалось щось таке таємниче та особливе, що назважди залишиться в моїй памʼяті, але я цього нікому ніколи не розповім.

Привіт, дорогі♥️ продовжую дякувати вам за активність. І в свою чергу прошу, якщо вам подобається історія, не забувайте поставити сердечка. Для вас це маленька мить, а для автора неймовірне натхнення та приємність, що все не дарма♥️ також діліться своїми враженнями в коментарях, це теж неабияк мотивує, щоб і надалі оновлення виходили часто. 
І якщо ви хочете ще більше цікавого про мої книги, візуалізацію героїв та дізнаватись про новини та новинки раніше, долучайтеся до мого телеграму. Пишіть в коментарі і я дам вам посилання♥️