Julybookss - Спадкоємиця Темного Володаря, Julybookss

– Тоді ще раз вибачте. – повторив декан, та провів чоловіків поглядом. – Що це все означає?

– А ви не чули? – хмикнула я. – Вони зрадили короля та працюють на Темного.

– Що ви взагалі тут робили? – чоловік зовсім ігнорував мої слова, ніби ми говорили не про державний переворот.

– Випадково підслухала їх розмову вчора, дізналась, що вони зустрінуться сьогодні, і прийшла також. - буденно відповіла Рейку.

– А повідомити мене ви не збирались? – і чому він постійно злиться?

– Як тільки дізналась б більше інформації, тоді б розказала королю. – без сумнівів відповіла декану.

– Тобто, мені ви розказати не планували? – він справді думає, що важливіший за короля?

– Для чого вам ця інформація? З ними повинна розбиратись королівська армія, а не декан бойового факультету. – моя логіка була максимально простою, та чоловіка вона не влаштовувала.

– Ви згадали, що я декан бойового факультету? Чому ж ви про це не згадали, коли цілували мене? Причому двічі. – чоловік злився все більше.

– Пробачте, сер, це більше не повториться. – я вибачилась, та злість не дозволила змовчати далі. – Вам ж не потрібні зараз почуття, особливо до мене.

– Ви підслуховували нашу розмову? – здивувався Рейк.

– Не переживайте, далі я слухати не стала. Не хотілось чути більше бруду у свою адресу. – заспокоїла я чоловіка.

– Тобто це все, що ви чули? – поцікавився декан, і я кивнула. – Можливо так і краще...

– Що? – не зрозуміла я.

– Нічого. – швидко відповів декан. – Якщо мої слова вас образили, прошу пробачення. Нічого погано я про вас не думаю. Лише те, що ви шукаєте пригоди на свою... пʼяту точку. А зараз ви розкажете мені все, що знаєте про план цих чоловіків.

– Що за указ готує король? – ми сиділи у вітальні Рейка, я розказала йому все, що почула. – Я ж маю право знати.

– Перевірка на наявність темної магії. – коротко відповів чоловік.

– По всьому королівству?! – чорт-чорт-чорт.

– Поки тільки на території замку. – пояснив декан. – Але з часом, по всьому королівству. Ми повинні викоренити всіх темних магів.

– Вважаєте, це хороше рішення? – тихо поцікавилась я.

– Вважаю його дієвим. – підтвердив мої страхи Рейк. – Ворог пробрався надто глибоко, тим більше, якщо він знає, про ще не підписаний указ.

– Кликав, Ейнар? – без стуку в кімнату зайшов король. – Ем, пробачте, якщо завадив…

– Що ви, сер… – почала я.

– Ти не завадив. – перебив мене Рейк. – Тобі буде цікаво це почути, розказуйте Аріанна.

Мені прийшлось вдруге за вечір переказувати почуті слова, та якщо вони допоможуть, я розкажу і в десятий раз.

– Що скажеш? – поцікавився декан.

– Скажу, що ці темні конкретно задовбали. – король злився і сильно. – Мені ще більше кортить підписати цей указ. В замку є зрадник і не один.

– Вам напевно треба розказати про це все брату. – чомусь сказала я. – Він їм сильно заважає, вони можуть спробувати його знищити.

– Кхм, – кашлянув Кайл. – ви праві, леді. Я поговорю з братом. Дякую вам за те, що ви не пройшли повз.

– Адептка Ренніс любить підслуховувати чужі розмови, – хмикнув Рейк.

– Якщо в цих розмовах обговорюють мене, або зраду короля, то так люблю. – твердо відповіла я, дивлячись в очі декану. – На добраніч вам, Ваша Високосте.

– На добраніч, леді, – спантеличено відповів король, коли я направилась на вихід.

У вітальні Ейнара Рейка

– Що це було? – не розумів Кайл, він не бачив, щоб жінки так поводились поряд з ним.

– Я її трішки розізлив. – посміхнувся я, згадуючи як горіли очі дівчини.

– Трішки? – хмикнув друг. – Я думав, вона тебе вдарить. Що за розмову вона підслухала?

– Нашу з тобою, – я знизив плечима.

– То чому вона злиться? – не відставав Кайл.

– Бо вона чула тільки те, що мені не потрібні почуття, особливо до неї. – посміхнувся я.

– І ти дозволив їй так думати? – король часто не розумів намірів друга, але зараз особливо.

– Чому б ні? – я вирішив закрити цю тему та перейти до більш важливої зараз. – Що ти збираєшся робити?