Меланія Арт - Незамінна для нього, Меланія Арт

– Еллі, я однаково тебе не розумію, – сказав чесно. – Ти талановита, наполеглива та розумна. Чому ж ти не продовжила далі боротися за мрію?

– Я боролася і борюсь досі. Я вже вирішила, що після закінчення нашої угоди почну нарешті свою справу. Тому тут ти не правий.

– А що тобі заважає зараз почати це робити?

– Зараз? Ти серйозно? – Еллі почала злитися, але мені потрібно дізнатися справжню причину. 

– Не конкретно сьогодні, але взагалі – так, серйозно, Еллі. Наша угода ніяк не заважає тобі почати шукати приміщення, готувати рекламну кампанію і займатися всіма іншими нюансами, які потрібно продумати перед відкриттям.

– Що ти хочеш мені довести зараз? Що в мене нічого не вийде? Що я не зможу відкрити? – вона різко встала з дивану і відійшла до вікна, я піднявся слідом.

– Ні, Еллі, я перший серед тих, хто максимально вірить у твої можливості і буде тебе підтримувати. Але в мене таке враження, що всі ці розповіді про відкриття – це лише розповіді, а насправді ти боїшся почати діяти. Це так? Що тебе зупиняє? Чому ти біжиш від мрії?

Знаєте, чому я так наполегливо намагаюся її вирвати із зони комфорту? Бо відчуваю, що вона закривається від світу, від себе і від близьких. Той біль, який сьогодні я бачив у її танці, підсвідоме небажання досягти своєї цілі… Складається враження, що вона за щось себе карає, але я не розумію, за що.

– Мені не потрібен психолог, Марку, це моє життя. Я сама буду вирішувати що і коли мені робити, – весь цей час вона навіть не дивилася на мене, очевидно я сильно її рознервував, треба трохи пригальмувати.

– Я просто хочу зрозуміти тебе, Еллі. Ти хвилюєш мене і цікавиш, тому мені не байдуже, коли ти сама тікаєш від себе і своєї мети, – не бачу сенсу більше приховувати свою симпатію.

– Досить, Марку, – вона різко розвернулася до мене. – Ми просто знайомі, або ж, можливо, майже друзі, але це не дає тобі право вриватися до мене в життя і перевертати його з ніг на голову. Я вдячна тобі за допомогу і підтримку, але на цьому все. 

– Еллі, мене це не влаштовує, я хочу бути більше ніж другом, – не розумів її цього ворожого настрою до мене. – Сьогодні в залі мені здалося, що й ти не проти йти далі, що сталося тепер?

– Тобі задалося, – відрізала вона. – В залі тебе взагалі не повинно було бути, я не бажала показувати комусь той танець, що ти нахабно підгледів. Потім я просто не встигла зреагувати на твої дії.

– Ти сама собі віриш? – мене вже теж почала злити її категоричність.

– Вірю, Марку, тільки собі й вірю в цьому житті, – не переставала гнути своє Еллі. – Ти сам сказав, що хочеш бути другом, і взагалі ти ж у нас одинак, тому нехай так і залишається. Ні в тебе, ні в мене немає зараз часу на це все.

Якісь аж геть дивні формулювання в цієї дівчини. Що вже вона собі напридумувала в голові? Про друзів так, сам розумію, що накосячив, а от про одинака… 

Трясця! Та вона ж чула мою розмову із Зіною Петрівною, тому така й колюча стала!

– Еллі, ти все не так зрозуміла, – банальна фраза, яка чомусь завжди є найточнішою у таких випадках. – Ті мої слова були неправдою, я просто хотів уникнути проблем із Петрівною і її фантазіями.

– Марку, це вже неважливо, – вона втомлено потерла руками обличчя. – Ти мав рацію, зараз невдалий момент для чогось нового. Ці ігри в “хочу – не хочу” мені вже набридли. Давай просто залишимося друзями і не будемо ускладнювати й без того складну ситуацію. Ти – мій бос, я – твоя підлегла. У нас угода. На цьому все.

– А зможеш втриматися? 

Не повірив ні єдиному її слову, от взагалі. Вона знову біжить від того, що зможе зробити її щасливою. 

– Зможу, – вона подивилася мені прямо у вічі. Гарна спроба, дівчинко, але на мене це не подіє. – Завтра я знайду собі житло, і ми продовжимо просто працювати разом. Я вдячна тобі за все, Марку, але зараз краще піду спати. Довгий був день, а завтра буде ще довший. Добраніч.

– Добраніч, Еллі, – вирішив дати їй обдумати все. – Але наша розмова не закінчена.

– Закінчена, Марку, – промовила, а потім додала дуже тихо вже в самих дверях, або ж мені просто здалося. – Все закінчилося, так і не почавшись.

Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно