Віктор Суворов - Кузькіна мать: хроніка великого десятиріччя (До 50-річчя Карибської кризи)

років - чорнороб на текстильній фабриці. Закінчив політехнічний інститут. Інженер-металург. З 1939 року - парторг металургійного заводу. З 1940 року і майже протягом усієї війни - секретар Іжевського міського комітету Компартії. З 1944 року - в центральному апараті Компартії. З 1947 року - другий секретар Куйбишевського обласного комітету Компартії. З 1950 року - перший секретар Ленінградського міського комітету Компартії, тобто господар Ленінграда. З 1953 року - перший секретар Ленінградського обласного комітету Компартії, тобто господар Ленінграда і Ленінградської області. З 1958 року - Перший заступник Голови Ради Міністрів СРСР. З 1960 року - секретар Центрального Комітету КПРС. Фактично Козлов був другим секретарем Центрального Комітету і другою, після Хрущова, людиною в країні, хоча офіційно посада називалася «секретар ЦК».

Розділ 14

1

Товариш Козлов викликав референта і задав питання: скільки у нас ракетних армій? І отримав відповідь: дві. Штаб однієї - у Вінниці, інший - у Смоленську.

Товариш Козлов зажадав негайно скласти повний список усіх, хто до цієї інформації допущений. Список виявився не дуже довгим.

Поки референт список складав, товариш Козлов викликав іншого референта і задав питання про потужність ядерних зарядів на ракеті 8К63. І знову зажадав список усіх, хто про це міг би знати. Не подумайте, що цей список вийшов дуже довгим. Справа в тому, що офіцерам-ракетникам зовсім не треба знати, яка потужність зарядів тих самих ракет, які вони готують до старту. Скажу більше: навіть і тим офіцерам (в армії їх звуть пуголовками), в чий обов'язок входить зберігання, технічне обслуговування, стикування та підготовка до використання головних частин, зовсім ні для чого знати потужність виробу.

В ході навчання їм можна повідомити завищені або занижені дані. Можна і нічого не повідомляти: важить виріб стільки-то кілограмів, складається з таких частин, а доглядати за ним треба відповідно до цієї інструкції... Цих знань достатньо. І якщо пуголовок працює з легкою головною частиною, то йому зовсім ні для чого знати, що крім неї для тієї ж ракети існує ще й важка боєголовка. А якщо хтось знає і про це, то звідки йому знати: два типи зарядів створено для даної ракети чи п'ять?

До товариша Козлова був викликаний ще й третій референт. Були задані питання, були отримані відповіді, був складений ще один список.

Після цього товариш Козлов викликав голову КДБ генерал-полковника Семичастного Володимира Юхимовича.

Семичастний прийняв посаду голови КДБ СРСР 13 листопада 1961 року. Минув рівно місяць після призначення, і ось 13 грудня друга (а взагалі-перша) людина в державі зажадала Семичастного в начальницький кабінет, наказала звірити три списки і виявити тих, хто проходить по всіх трьох.

Відповідь ставила в глухий кут. У списку опинилися люди, на плечах яких гордо світилися або зірки першої величини, або цілі сузір'я світил трохи меншого калібру. Всі носії зірок перевірені війною. Ніхто з них прямих контактів з чужоземцями не має і мати не може. Всі вони живуть і працюють під охороною та наглядом невсипущих органів. Будь-який контакт з чужоземцем носить лише протокольний характер і може відбуватися тільки в присутності тих, хто пильно стежить за подіями.

Але витік міг виходити тільки з цього кола. І якщо в них немає прямого контакту з ворожими розвідками, залишалося припустити, що контакт тут не прямий, але непрямий, через посередника. Цього посередника треба було знайти.

Це завдання товариш Козлов поставив керівнику КДБ Семичастному, попередивши, що Хрущова Микиту Сергійовича поки краще не турбувати. Козлов сам проінформує першого керівника країни у відповідний момент.

2

Надзвичайний і повноважний посол Радянського Союзу в США Меньшиков Михайло Олексійович більше ніколи в Америку не потрапив. Людину, яка знає про витік інформації з вищого керівництва Збройних Сил СРСР, випускати не можна не тільки в Америку, але навіть і в дружню Болгарію. 30 грудня того ж 1961 року Меньшиков був знятий з посади посла СРСР у США і призначений міністром закордонних справ... Російської Федерації.

Розберемо на прикладі, що це підвищення означало. Великобританія складається з Англії, Уельсу, Шотландії і Північної Ірландії. Не рахуючи острова Мен, Нормандських островів Джерсі і Гернсі, Гібралтару, Кайманових островів і тощо і тощо. Англія - основна і головна частина Великобританії. Їх іноді плутають, помилково всю Великобританію називаючи Англією. У Великобританії є міністр закордонних справ, який сидить у Лондоні. Але чи потрібно крім того мати ще й міністра закордонних справ Англії, який теж буде сидіти в тому ж Лондоні? І якщо таку посаду ввести, що чим міністр закордонних справ Англії буде займатися? Гнути власну лінію всупереч зовнішній політиці Великобританії?

За тим же принципом був побудований і Радянський Союз. У його складі 15 республік. Російська Федерація - центральна і найголовніша частина, без якої ніякого Радянського Союзу бути не може.

Столиця Радянського Союзу - Москва. Міністр закордонних справ Радянського Союзу - товариш Громико Андрій Андрійович.

Крім того, Москва - столиця найбільшої республіки Радянського Союзу, Російської Федерації. Їх теж іноді плутають, називаючи Росією весь Радянський Союз.

У Москві був посаджений міністр закордонних справ Російської Федерації товариш Меньшиков Михайло Олексійович. Чим він займався, в чому полягали його обов'язки, навіщо така посада була придумана, я здогадатися не можу.

Чим би він не займався, але за межі Москви його більше не випускали. Навіть у відпустку на берег нашого рідного Чорного моря.

3

Тим часом у Радянському Союзі справи йшли не найкращим чином. Продовольча проблема загострювалася. Міністри пропонували просте і давно перевірене рішення: ввести картки на хліб, м'ясо, масло. Як під час війни. Чим не рішення? Хрущов зволікав, але від цього краще не ставало. Черги у продовольчих магазинах загрозливо росли з кожним днем. І було вирішено підняти ціни на основні продукти, у тому числі на головний продукт, яким у всі часи була горілочка. Це було подано як новий доказ турботи партії про добро народу. Розрахунок: якщо грошей у народу менше, отже, і черги стануть коротшими. Але й цей «економічно обґрунтований» розрахунок чомусь не виправдався. Черги коротшими не ставали. А народ на черговий прояв турботи рідної Комуністичної партії про добробут народу відповів анекдотами про обіцяний достаток і піснями на кшталт цієї:

Товариш, вір, прийде вона,

Горілочки стара ціна,

І на закуску буде скидка, -

Піде на пенсію Микитка.

Ще й поема по руках ходила з відповіддю на