Аврора Лав - Берегиня Серця Атлантиди, Аврора Лав

Я розповіла йому все. Усе, що накопичувалося в мені, мов каміння, що не давало дихати. Про мене й Евана, про мій вчинок, мою помилку. Слова лилися, ніби прорвало давно закриту греблю. І, на диво, мені стало легше. Наче я скинула важкий вантаж, що роками тягнув мене на дно.

Ділан слухав мовчки, з тією рідкісною уважністю, якою володіють лише справжні друзі. Він не перебивав, не ставив зайвих запитань, не дивився з осудом. Тема Аелара більше не була піднята, і це подавало надію.

— Твій кровосмок любить тебе, — нарешті порушив тишу Ділан, його голос звучав тихо, але впевнено. — І він не кретин. Він усе розуміє.

Я підняла голову, вдивляючись у його обличчя, що освітлювалося м’яким світлом світанку.

— Я впевнений, він зараз шукає спосіб непомітно вбити вовка… ну або знищити цю чортову мітку, — з усмішкою додав він.

Ці слова вирвали з мене несподіваний сміх. Гучний, щирий, такий, що зняв останні залишки напруги.

Ділан м’яко усміхнувся, і його рука дбайливо ковзнула до мого волосся. Він ласкаво поцілував мене в маківку, як це роблять, коли хочуть нагадати, що ти не сам.

І хоч за вікном починався новий день, я зрозуміла, що для мене світанок прийшов саме в цей момент.

_____________________________________________________
Від автора.
Вітаю, любі! Звертаюся до вас із проханням проявити активність. Поділіться своїми враженнями в коментарях. Ваша активність надихає та додає сил! Дякую!