Анатолій Луженецький - Проєкт Лазар, Анатолій Луженецький

Цього було достатньо, щоб мужик продовжив шлях у своїй компанії. Ніколи б не подумав, що мене втішатимуть п'яні. Хах...

- Молодим людям не пасує такий вираз обличчя.

Та що за!..

Обернувся, щоб глянути на ще одного порадника. Точніше, порадницю. Жінка років сорока, приємне обличчя з гострими вилицями. Гарна фігура і сукня, яка це підкреслювала. Усередині заворушився стримуваний мною звір. А враховуючи, що Сайла мала прекрасні форми дорослої дівчини, з кожним днем ставало складно стримуватися.

- Ось із таким поглядом треба й дивитися на небо, - жінка розсміялася, одразу побачила зміну в мені. А потім, кокетливо посміхнувшись, запитала: - Не бажаєш скласти мені компанію?

- Мрррр, із задоволенням.

Повернувся я тільки під ранок, запізнившись до звичного часу для тренувань. І якщо Неллі просто з прищуром вивчала мене, то Сайла дивилася з підозрою, нервово смикаючи хвостом. Ревнує, чи що? Ну, нічого, хороша пробіжка виб'є зайве з голови.

Також я намагався дізнатися минуле дівчини. Все ж таки дуже дивно дивитись на цю сімейку. Проте на обережні запитання Неллі ніяк не відреагувала, а Баф так взагалі вилаявся, приговорюючи що я сую свій ніс куди не треба. Тому відкинув це питання в сторону.

Але несподівано допоміг Кайл. Коли я став упевненим у фізичних можливостей своєї підопічної, попрямував її реєструвати, як найманку. Гільдія була заповнена, проте нас пропустили без зайвих питань. Швиденько зареєструвавши Сайлу, с подивом дивився на її медальйон. Він навіть на вигляд був дорожчий ніж у мене, та і магії в ньому було набагато більше, ніж в звичайних бляшанках. Можливо, так виглядають медальйони ветеранів. Кайл на мій здивований погляд тільки пожав плечами. Гроші та зв’язки творять дива...

А потім, коли ми будучі наодинці, розповів про сім’ю Сайли. Її батьки займали високі посади в гільдії і не один раз виручали Бафа та Неллі. Проте коли їх назначили послами в іншу країну, зв’язок з батьками Сайли зник. Злі язики казали, що вони втекли в іншу країну. Та більшість вважало, що їх прибрали, бо дуже заважали поточному бургомістру.

Сайла ж залишилась сама. Хоча майже одразу її взяли під свою крило ремісники. А німота… можливо прокляття від народження. Та жреці нічого не знайшли.

-  Я тобі нічого не казав, - тихо проговорив Кайл, виставляючи мене за двері. І вже гучніше: – Йди, роботи ще багато, потім розкажеш в що тебе втягнули.

Покидаючи гільдію, одразу взяв завдання для нас двох. Оскільки я вже вважався досвідченим і надійним, вибір був великим.

Дорученнями ж були прості: полювання на якогось магічного звіра. Або ж розвідка місцевості і якщо є небезпека для мирних жителів - зачистка. Нижча нежить, невеликі монстри, мутовані рослини - цього вистачало за кілька днів шляху від Ламара. Особливо якщо зійти з протоптаних доріг.

Назад зазвичай я притягував брудну, втомлену і місцями побиту істоту. Садна і порізи - були найменшим, що з нею відбувалося. Одного разу Неллі сказилася, побачивши, як я буквально несу її на руках. Але я осадив її, сказавши, що якщо вони не довіряють мені, то я готовий хоч зараз розірвати відносини. І так настрою не було, бо свої проблем вистачало, ще й завдання виявилось складнішим, ніж заявлено. Спас від подальшого конфлікту Баф, відтягнувши в сторону дружину і заспокоївши її.

Однак була вилазка, яка запам'яталася мені надовго.

Місія проста: розвідка місцевості. За спостереженнями популяція тварин різко зменшилася в цій області. А зниклий подорожній ще більше привернув увагу гільдії.

На другий день ми йшли лісом, порослим густим чагарником. Дивацтва були на кожному кроці: тиша лісу, видозмінені рослини, зокрема й трава. Хоча більше насторожувало насичене магічне поле, що збивало мою навичку виявлення.

Неприємності почалися раптово. Трава під ногами пішла вниз, і я зрозумів, що падаю у величезну пащу квітки. Тільки встиг помітити, що Сайлу потягнуло ліаною кудись убік. Нам просто пощастило, бо м'ясоїдні рослини перетравлювали свою жертву дуже довго. І вдвічі пощастило, що стихія темряви була руйнівною для органіки. Адже меч одразу загруз у волокнах рослини, не даючи вивільнитися. Насичена хмара темряви і за хвилину все навколо мене стало розкладатися. Тоді й клинок зміг розрізати волокна, дозволяючи вилізти нагору.

Озирнувся. Як виявилося, ми весь час ішли по живому настилу, який заворушився тільки зараз. І нас просто заманювали глибше в зарості. Відчувши магію темряви, рослини перестали мене чіпати. А ось Сайла стала для них ласощами: маг без можливості відновитися.

На подив, щит темряви прекрасно захистив від їдкого соку м'ясоїдних квіток, лише зіпсувавши злегка одяг, підпаливши його. Струсивши з себе слиз, що залишився, кинувся у той бік, куди потягли напарницю. У цьому магічному тлі вона відчувалася найяскравіше. Схоже, дівчинка навіть не встигла використати заклинання, як знепритомніла. Кілька разів мене намагалися підчепити ліанами або зжерти, як раніше. Однак коли знаєш чого чекати, пастки стало легко уникати. Тим паче, найслабша стріла темряви лякала рослини не гірше за вогонь.

Пригальмував тільки перед величезним бутоном. Зелений, як усе навколо, з жовтими прожилками і заввишки більше за мене. Сайла відчувалася всередині. Ідея знищити стрілою - не варіант, зачепить дівчинку. Залишається тільки хмара.