Тома Глубокова - Одруження наосліп, Тома Глубокова

Епілог

На пляжі ми пробули до пізнього ранку, і пішли, коли пляж став просто забитим людьми - місцевими та відпочивальниками.

У готель ми не пішли, вирішили прогулятися околицями. Знайшли ще один пляж, дальній і не такий багатолюдний, але не стали купатися, лише пройшли по воді, уздовж пляжу, неголосно розмовляючи.

До вечора ми зголодніли й повернулися в номер і, чесно кажучи, не зважаючи на довгу прогулянку, я не втомилася, а вирішила влаштувати чоловікові невеликий сюрприз.

Вечеряли ми у вітальні за кухонним столиком, годували та напували один одного, тож з'їсти все замовлене ми змогли.

Потім залишки їжі та посуд забрали, і я, переконавшись, що Віт увімкнув тихесенько телевізор і зайнятий, непомітно пішла до спальні, де вже абияк були розкладені наші речі.

Я швидко знайшла у валізі чорну мереживну спокусливу білизну, я поклала її, як і червону білизну, швидко і потай від мам, щоб не вислуховувати ще більше порад і настанов. Доросла я дівчинка вже.

Мереживо сиділо на моєму, вже трохи потемнілому, тілі просто чудово, а панчохи я проігнорувала, адже інакше просто видам всі карти завчасно. Тому їх і зав'язочки я сховала, а зверху накинула легкий білий халатик - ті, хто працює в готелі, слава Богу, розуміли, де вони перебувають. Хоча шовковий халатик підійшов би більше. Ну й добре.

Я вийшла у вітальню і сіла на диван поруч із чоловіком, попередньо наливши собі персикового соку.

- Ти вже переодяглася спати? - здивовано запитав Віт, повернувшись до мене. - Я хотів...

- Я втомилася, Віте. Сам винен, - усміхнулася я, легко чмокнувши його в губи.

- Я ж не прошу тебе напружуватися, - прошепотіли мені у вухо, а я спокійно зробила невеликий ковток соку.

- Я спати, милий.

Вставши, я обійшла диван і поставила склянку на стіл, а потім тихо і несподівано для чоловіка, сперлася ліктями на спинку дивана, поклавши руку йому на плече, а другою повільно потягнулася до пульта, одночасно шепочучи йому на вухо:

- Тебе обдурити легше, ніж я думала, - я легенько вкусила його за мочку вуха, потім провела по цьому місцю язиком і поцілувала шию. Віт завмер і, ніби, вже не бачив, як я вимкнула телевізор і відкинула пульт у крісло.

- Тому, що я вірю тобі, - прошепотів чоловік, повертаючись до мене, і спостерігаючи, як я знову обходжу диван і без церемоній сідаю на його стегна, спираючись на спинку дивана руками з обох боків шиї Віта, і вже відчуваючи його збудження.

Мій ранок почався з приємного тремтіння по тілу від бурхливої ночі. Також у вітальні я чула приглушені голоси, і їх було два. Жіночий, більш м'який, і чоловічий, Віталіка.

Я тихо встала, загорнулася в халат, посміхаючись приємній знемозі тіла, і тихо вийшла у вітальню, та одразу ж сховалася за рогом. Як відчувала - не шуміла, передчуваючи щось не те.

Посеред вітальні стояла дуже неприємна і для мене болюча картина. Віт тримав за плечі, мабуть, міцно, високу й досить-таки ефектну брюнетку, а біля дивана стояла коричнева валіза. Брюнетка цілувала Віта, повиснувши на ньому. Вона його просто слинила, а Віт не пручався.

- Мені піти? - я сперлася об кут плечем і склала руки на грудях.

Вони сіпнулися, Віт відскочив і просто, наче школяр, розгубився, а дівчина посміхнулася і на два кроки наблизилася до мене.

- І це твоя дружина, Віталіку? Я засмучена. Така маленька й безневинна...

- Заткнися і вали звідси, - прошипів Воронов.

- Я ж спеціально до тебе прилетіла. На сонечку погрітися з тобою. Я ж люблю тебе, не так, як ця. Адже ти одружився заради фірми. Але ж ти не зобов'язаний із нею...

- Вали, я сказав! Ти любиш мої гроші, а Олена...

- Це та сама Олена, яка замінила мене?

Я хмикнула.

- Люба, я нікого і ніколи не заміняю. Іди геть, інакше викличу охорону, - я навіть не відчувала в ній суперниці. Віт не зможе зрадити мене, інакше все, від самого початку, було несправжнім. А все було справжнім.

- Страшно. Він усе одно мій. У боротьбі виграю, - самовпевнено заявила брюнетка.

- А я й не збираюся боротися. Це для мене низько. Особливо з такою, як ти.

Дівчина пирхнула, глянула на Віта і, цокнувши язиком, з валізою пішла, викликавши в мене здивування. Я вважала, що вона почне сперечатися, але, слава Богу, дівчина виявилася такою. Мені менше нервів.

- Пояснити нічого не хочеш? - я глянула на Віта, а він просто склав руки на грудях.

- Мені нема чого тобі пояснювати. Ти все бачила. Вона мені ніхто. Я не бачив її понад рік, тому й гадки не маю, як вона знайшла мене і на біса заслинила обличчя. Я ненавиджу все, що з нею пов'язано, вона звичайна шалава, - спокійно, але водночас невдоволено вимовив чоловік.

- Вірю. Я знала, що я в тебе не перша, але сподіваюся стати останньою, якщо це можливо.

- Ти вже нею стала, люба. Блін, я все зроблю заради тебе. Я ж кохаю тебе, пам'ятаєш? - усе ще не відійшовши від усього, але вже потихеньку заспокоюючись, вимовив чоловік.

- Пам'ятаю, - усміхнулася я, прямуючи до спальні, з якої лунав рингтон мого мобільника.

Телефонувала Яна, настрій значно покращився, а коли я вийшла у вітальню, Віт замовляв сніданок у номер.

- Привіт, як погода? Не замучив тебе чоловік у ліжку? - весело запитала подруга, коли я відповіла на дзвінок.

- Привіт. Погода просто супер, але сьогодні ледве встала на ноги. Чоловік зовсім забув про те, що я при надії, - весело відгукнулася я, а чоловік засміявся.

- У мене новина і краще тобі сісти. Ми із Сашею страшенно посварилися у вас на весіллі, але вгадай, хто мене... заспокоїв?

- Навіть не уявляю цього щасливого володаря твого тіла. Хто ж він, не тягни.

- Климов, - реготнула Янка, а я застигла. Ось це точно несподіванка. Приємна несподіванка, але дивна. - Причому сам. Шок можеш уявити мій?

І за секунду залилася веселим сміхом, Віт здивовано втупився на мене, запускаючи офіціанта з їжею і віддаючи йому чайові. Офіціант пішов, а я все ще сміялася, уже сидячи на кріслі.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍